Фінансовий вбивця Джон Перкінс викриває таємну світову імперію

27.02.2020 | www.kla.tv/15782

1.З часiв Другої світової війни США стали глобальною світовою державою. Це проявляється не тільки в тому, що США приблизно з 1.000 опорних пунктів обслуговують близько 95% іноземних військових баз. Сполучені Штати також домінують в економічній політиці в усьому світі. Але не тільки уряд США, а й фінансова еліта створили глобальну імперію в минулому столітті. Тим не менш, це не видно широкій публіці, хоча могутнiсть цієї еліти набагато перевищує могутнiсть США. Ця фінансова імперія, яка дiє на задньому плані, заснована на трьох основних стовпах: 2. Першим стовпом є глобальна центральна банківська система. Центральні банки відповідають за грошово-кредитну політику в країні або валютній зоні. Тут важливо враховувати, що майже всі центральні банки, що існують у всьому світі, не є урядовими установами, а приватними банками. У передачі «Контроль Ротшильдів» [www.kla.tv/13865] повідомлялося, що майже всі центральні банки, що існують у всьому світі, контролюються сім'єю Ротшильдів. Це дозволяє фінансовiй елітi провокувати економічні кризи в будь-якій країні або навіть у всьому світі. Поки що тільки чотири країни змогли уникнути їх контролю. Це Куба, Північна Корея, Іран і Сирія! 3. Як повідомлялося в програмі «Банкрутство - стратегія фінансової еліти» (www.kla.tv/14016), фінансові кризи, такі як банкрутство в США 1920 р, Велика Депресія 1929 року, а також Світова економічна криза 2008 штучно створені Американським центральним банком. Таким чином, у фінансовій прірві опинилися і Росія в 1998 р, і Аргентина в 2001 р, що є результатом фінансової політики їх власних центральних банків. Фінансова еліта, отримавши доступ до надмірної влади, неймовірно збагатилася за рахунок людей, які опинилися в злиднях і бідності. 4. Другий стовп - це Міжнародний валютний фонд (МВФ). В даний час всі країни світу, за винятком семи (в їх числі Куба і Північна Корея), є членами МВФ. Внаслідок надзвичайно високої заборгованості державних бюджетів по всьому світу, майже всі країни на даний момент залежні від кредитів МВФ. Він є єдиним можливим кредитором для держав, що мають фінансові труднощі. Однак, щоб отримати такі кредити, МВФ змушує держави приймати найсуворіші заходи економії, щоб забезпечити виплату боргів для себе і міжнародних банків. З цією метою МВФ істотно порушує суверенітет держав, внаслідок чого вони втрачають свою фінансову, економічну і політичну самостійність. Експерт з економіки Ернст Вольф вимоги МВФ порівнює з хижацьким набігом «з метою задоволення інтересів надбагатих». Наслідки небувалі: лихо і злидні населення при високих доходах для міжнародних інвесторів. 5. Третім стовпом цієї імперії є уряд США. Згідно з викриттям, яке зробив Джон Перкінс, колишній агент американської іноземної розвідки АНБ, політика США служить інтересам міжнародних концернів. Як показує дослідження вищої технічної школи Цюріха, ці концерни тісно пов'язані між собою, оскільки володіють акціями один одного, а також контролюються фінансовим сектором. Таким чином, уряд США фактично є агентом фінансової еліти. Внаслідок економічного та військового верховенства США, інші країни світу були систематично змушені підкорятися інтересам фінансової еліти. Президентів, які, наприклад, хотіли обмежити владу корпорацій на благо свого народу, захистити свою країну від експлуатації або зберегти незалежність своїх центральних банків, або було вбито під час таємних операцій американських спецслужб, або знято із посади у результаті державного перевороту, або зовсім відкрито зміщено з керівної посади у результаті військової інтервенції США. 6. А тут США залишили довгий та кривавий слід в історії: 1953р. – заколот проти прем'єр-міністра Мохаммеда Мосаддика в Ірані. 1954р. – заколот проти президента Гватемали Хакобо Арбенс Гусмана. 1960р. – убивство першого прем'єр-міністра Конго Патріса Лумумби. 1961р. – спроба вторгнення на Кубу з метою повалення прем'єр-міністра Фіделя Кастро. 1961р. – позбавлення влади Конг Ле в Лаосі. 1963р. – військовий переворот проти Нго Дінь Дьєма в Південному В'єтнамі. 1963р. – військовий переворот проти президента Домініканської Республіки Хуана Боша. 1964р. – військовий переворот проти президента Бразилії Жуана Гуларта. 1964р. – заколот проти президента Болівії Віктора Паса Естенсоро. 1965р. – заколот проти президента Індонезії Сукарно. 1966р. – заколот проти президента Домініканської Республіки Хуана Боша. 1967р. – військовий переворот проти Георгіоса Папандреу в Греції. 1973р. – військовий переворот проти президента Чилі Сальвадора Альєнде. 1975р. – державний переворот проти президента Перу Хуана Веласко Альварадо. 1981р. – убивство президента Еквадору Рольдоса Агілера. 1981р. – убивство правителя Панами Омара Торріхоса. 1983р. – вторгнення США в Гренаду після вбивства прем'єр-міністра Моріса Бішопа. 1989р. – інтервенція США в Гренаду та зміщення правителя Мануеля Нор'єги. 1981-1990рр. – втручання США у війну контрас з сандіністами в Нікарагуа. 1991р. – військовий переворот проти президента Гаїті Жан-Бертран Арістіда. 1991р. – військова інтервенція під керівництвом США проти президента Саддама Хусейна в Іраку. 1999р. – війна в Косово – це військова операція НАТО під верховним командуванням США. 2001р. – військова інтервенція під керівництвом США в Афганістані проти Талібану. 2002р. – невдала спроба заколоту проти державного президента Венесуели Уго Чавеса. 2003р. – трояндова революція та повалення президента Грузії Едуарда Шеварднадзе. 2003р. – війна в Іраку, яка в 2006р. привела до страти державного президента Саддама Хусейна. 2005р. – тюльпанова революція та повалення президента Киргизії Аскара Акаєва. 2011р. – військова інтервенція під керівництвом США проти Лівії та вбивство державного президента Муаммара Каддафі. З 2011р. війна в Сирії та невдала спроба повалення президента Башара Асада. 2014р. – державний переворот в Україні проти президента Віктора Януковича. 7. Такі самі закономірності можна сьогодні спостерігати у кризах між США та Венесуелою, Північною Кореєю, Кубою та Іраном. Це відбувається тому, що ці уряди не надають міжнародним корпораціям доступу до ресурсів своїх країн. Центральні банки Північної Кореї, Куби та Ірану також не перебувають під контролем Ротшильдів. Через це ці конфлікти (так само, як і конфлікти США з Афганістаном, Іраком та Лівією, банки яких також були незалежними до втручання США) навряд чи залагодяться, поки чинні уряди не буде повалено та замінено маріонетковими урядами. 8. На основі цих взаємозв'язків можна припустити, що багато майбутніх конфліктів, повалення уряду, а також кожна економічна або фінансова криза нестимуть на собі відбиток міжнародної фінансової еліти. Вони діють як злочинний синдикат, у якого немає ні совісті, ні моралі, і який втягує цілі народи в погибель заради влади та грошей. Прийшов час покласти край цим злочинним махінаціям і притягнути винних ляльководів до відповідальності. 9. У додатку до цієї передачі пропонуємо подивитися свідчення та оцінку колишнього «економічного кілера» та агента американської зовнішньої розвідки NSA Джона Перкінса: www.youtube.com/watch?v=0Pn7qrl7NAA Хв. 24:58 - 40:50 Народження "економічного хіт-мена" ‒ тобто: "Економічного кілера". "Є два шляхи завоювати і поневолити країну. Перший ‒ за допомогою меча. Другий ‒ за допомогою боргу". (Джон Адамс, 1735 - 1826). Джон Перкінс (колишній головний економіст Чес.Т.Мейн Інкорпорейтед, автор.свідоцтво економічного хіт-мена): «Ми — економічні кілери ‒ були відповідальними за створення першої дійсно глобальної імперії. І ми працювали в різний спосіб. Але, можливо, найпоширенішим способом заволодіти країною, що має ресурси, такі як нафта, є надання посередництва з видачі цій країні великого кредиту від Світового банку або однієї з його дочірніх компаній. Але гроші, насправді, країна не отримує. Навпаки, гроші отримують наші компанії в цій країні на будівництво інфраструктурних проектів. 10. Електростанції, промислові зони, порти – те, що приносить користь небагатьом найбагатшим людям у цій країні. На додаток до нашого бізнесу. Насправді, ці послуги для більшості людей не приносять користі. Проте, борги залишаються на цих людях, на всій країні. Це настільки великий борг, що вони неспроможні його погасити. Це частина плану – вони не можуть його скасувати. І тому ми, економічні кілери, повертаємося до них у відповідний час і говоримо: "Ви винні нам багато грошей, ви не можете виплатити борги, тому продавайте свою нафту дуже дешево нашим нафтовим компаніям", "Дозвольте нам побудувати військові бази у вашій країні", або: " Підтримайте вашими військами наших військових десь у світі, наприклад, в Іраку, ", або:"Голосуйте за нас на наступних виборах до ООН".... Це для того, щоб приватизувати їхні енергетичні компанії, а також їхні системи водопостачання та продати їх американським компаніям або іншим багатонаціональним корпораціям. 11. Все це виходить з-під контролю, і це так типово для МВФ та Світового банку. Вони вводять країни у борги, і ці борги такі великі, що країни не можуть їх погасити . Тоді країнам пропонують рефінансувати ці борги та виплачувати додаткові відсотки. Вони наполягають. Це "послуга за послугу" (у перекладі з латинської "це за те"), вона називається умовністю або "добрим державним управлінням". Це, власне, означає, що їм доводиться продавати свої ресурси, багато соціальних послуг, комунальних послуг, а іноді і шкільні системи, включаючи пенітенціарну систему, систему страхування – звичайно все це продається іноземним корпораціям. Тут проявляється атака удвоє, втроє, у чотири і більше разів! 12. ІРАН 1953. Прецедент для економічного вбивці розпочався на початку 1950-х, коли в Ірані на демократичних засадах був обраний прем'єр-міністр Моссадег. Він – оплот демократії на Близькому Сході і в усьому світі. У журналі ”Тайм” його назвали "Людиною року". Але одне, що він привів до руху, була ідея про те, що іноземні нафтові компанії повинні платити іранському народу багато більше грошей за нафту, яку вони експортують з Ірану, а іранський народ повинен отримувати вигоду від нафти. Дивна політика! Звичайно, нам це не сподобалося. Але ми боялися робити те, що звичайно робимо: відправити до країни армію. Замість цього ми послали одного агента ЦРУ. Керміт Рузвельт – родич Тедді Рузвельта. Керміт увійшов з парою мільйонів доларів і мав винятковий успіх за дуже короткий час. Йому вдалося домогтися повалення Моссадега і залучити на його місце шаха. 13. Це була людина, яка позитивно відносилася до питання нафти, що мало свій позитивний результат. "... the Schah is welcome home" (з поверненням шаха додому) Після повернення до США і до Вашингтону, люди оцінили таку справу, сказавши "Супер, це було досить просто й дешево!" Таким чином, з'явився абсолютно новий шлях: маніпуляція в країнах, створення імперії. Єдина проблема з Рузвельтом полягала в тому, що він був засланим агентом ЦРУ. Якби його впіймали, то це мало б досить серйозні наслідки. У цей момент було прийнято рішення дуже швидко використати приватних консультантів. Відправити гроші до Всесвітнього банку чи МВФ, або в одне з цих агентств ‒ відправити таких людей, як я, що працюють на приватні компанії. Щоб не було наслідків для уряду, якщо нас упіймають. Гватемала, 1954 рік. Коли Арбенса (Гусман) став президентом Гватемали, в країні панували United Fruit Company (Юнайтед фрут компані) і великі міжнародні компанії. Його передвиборчою обіцянкою було повернути країну народу. І коли Арбенса прийшов до влади, він привів в дію механізми, які повинні були привести до виконання цієї обіцянки ‒ повернути громадянам право на землю. «Юнайтед фрут» це не сподобалося. Тому вони найняли рекламне агентство і запустили в США величезну кампанію, щоб переконати населення США, американську пресу, Конгрес США, що Арбенса ‒ радянська маріонетка, і якщо ми дозволимо йому залишитися при владі, то совєти виявляться однією ногою у дверях західного світу. А в той час у всіх був великий страх перед червоним комуністичним терором. Потім, щоб трохи скоротити розповідь, з цієї PR-кампанії вийшла операція ЦРУ і військових по знищенню Арбенса. І насправді, ми зробили це. Ми послали туди літаки, солдат і терористів. Ми підключили все, щоб знищити його. І ми знищили його. Як тільки він був прибраний з поста, нова людина, яка прийшла до влади після нього, знову практично все передала міжнародним компаніям, в тому числі United Fruit Company. В Еквадорі протягом багатьох років правили диктатори, і часто дуже жорстокі, але ті, що підтримували дружбу з США. Тоді було вирішено провести справжні демократичні вибори. Хайме Рольдос балотувався на пост президента і сказав, що його головною метою на посту президента є забезпечення того, щоб ресурси Еквадору використовувалися для допомоги народу. І він виграв з переважною більшістю голосів ‒ з більшою кількістю голосів, ніж будь-хто будь-коли обирався в Еквадорі. Він почав вводити керівні принципи, щоб нафтові доходи були в допомогу людям. Добре, але нам в США це не сподобалося. Я був висланий туди, як один з багатьох економічних кілерів, щоб змінити Рольдоса, корумпувати його, переконати його і дати йому знати: «Хайме, все ясно, ти знаєш, що тобі робити. Ти можеш стати багатим, ти і твоя родина, якщо будеш з нами заодно... Однак, якщо ти продовжиш політику, яку пообіцяв, то зникнеш ... » Він нічого не хотів чути. Його вбили. Після того, як літак розбився, весь район був оточений. Єдині люди, яким було дозволено перебувати там, були люди з прилеглої військової бази США і деякі військові Еквадору. Коли почалося розслідування, загинули в автокатастрофах два основних свідка до того, як змогли дати свідчення. Багато дуже дивних речей відбулося в зв'язку з убивством Хайме Рольдоса. Я, як і більшість інших людей, які поглиблено займалися цією справою, абсолютно не сумнівався в тому, що йдеться про вбивство. І, звичайно ж, в моєму становищі економічного кілера я завжди знав, що з Хайме що-небудь трапиться. Це буде або переворот, або вбивство, я не був упевнений ‒ та в будь-якому випадку, він буде усунутий. Його неможливо було підкупити. Він не піддавався тиску так, як ми того хотіли. Омар Торріхос, президент Панами, був, як ви знаєте, одним з моїх улюблених політиків. Він мені дуже подобався. Він був дуже харизматичним. Він дійсно хотів допомогти країні. І коли я намагався його підкупити або дати хабар, то він сказав: «Послухай, Хуаніто, мені не потрібні гроші. Що мені дійсно потрібно, так це справедливе ставлення до моєї країни. Я хочу, щоб США заплатили борг, який вони винні моєму народові за всі руйнування, що відбулися тут. Мені потрібно бути в положенні, в якому я можу допомогти іншим латиноамериканським країнам здобути незалежність і звільнитися від цього страшного впливу з півночі. Ви нас дуже випотрошили. Я хочу повернути Панамський канал панамцям. Це те, чого я хочу. Тому дай мені спокій. Ти це знаєш, отож не намагайся мене підкупити». Це було у 1981 році, у травні вбили Хайме Рольдоса, і Омар прекрасно розумів це. Торріхос сказав своїй родині: «Можливо, я буду наступним, це зрозуміло, бо я зробив те, для чого прийшов». Я знову вів переговори про канал. Канал тепер буде нашим, і ми саме виторгували договір з Джиммі Картером. У червні того ж року, всього декілька місяців по тому, Торріхос також загинув у авіакатастрофі, яка, безперечно, була організована проплаченими ЦРУ найманцями. Багато що вказує на те, що один з охоронців Торрихоса в останній момент, коли він заходив у літак, передав йому магнітофон, маленький магнітофон, у якому була вибухівка. Мені цікаво, що ця система продовжувала діяти практично таким же чином, ‒ роками, хіба що «економічний кілер» ставав ще кращим і кращим. Потім ми були спрямовані на боротьбу з тим, що сталося нещодавно у Венесуелі. У 1998 році Уго Чавес став обраним президентом ‒ після ряду дуже корумпованих президентів, які в принципі зруйнували економіку країни. І Чавес був обраний саме у цей час. Чавес виступив проти Сполучених Штатів. Він зробив це, вимагаючи, щоб венесуельська нафта використовувалася в інтересах венесуельського народу. Звичайно, нам це в Сполучених Штатах не сподобалося. Тому у 2002 році був здійснений державний переворот, який, на мою думку ‒ і на думку багатьох інших ‒ безпере́чно був проведений не без участі ЦРУ. Спосіб розпалювання цього державного перевороту добре відображає те, що Керміт Рузвельт зробив в Ірані. Він заплатив людям, щоб вони вийшли на вулиці, бешкетували, протестували, заявили, що Чавес непопулярний. Але якщо залучити для цього кілька тисяч чоловік, то телебачення може створити враження, ніби на вулицях уся країна, і дії починають поширюватися. За винятком випадку з Чавесом: він був досить розумний, і люди стояли за ним так упевнено, що подолали все це. Це був приголомшливий момент в історії Латинської Америки. ІРАК 2003 рік Ірак дійсно є прекрасним прикладом того, як працює вся система. Ми, «економічні кілери», є першою лінією оборони. Ми входимо всередину, ми намагаємося корумпувати уряди і змушуємо їх брати ці величезні кредити, які використовуємо потім як засіб примусу, щоб просто контролювати їх. Якщо ми зазнаємо невдачі, як я в Панамі з Омаром Торріхосом і в Еквадорі з Хайме Рольдосом – людьми, які відмовляються бути корумпованими, – то наша друга лінія оборони – направити найманих убивць. І тоді вбивці скидають уряд або ж убивають. Потім на це місце приходить новий уряд. Вони підкоряються, оскільки наступний президент знає, що станеться, якщо він цього робити не буде. У випадку з Іраком ці два заходи не були успішними. «Економічні кілери» не змогли проникнути до Саддама Хусейна. Ми докладали всіх зусиль, щоб змусити його прийняти угоду, яка була дуже схожа на ту, що прийняла династія Cаудів у Саудівській Аравії. Та він не погодився. І тоді прийшли кілери, щоб убити його. Їм це не вдалося, у нього була дуже хороша охорона. Адже колись він сам працював на ЦРУ. Його найняли для вбивства колишнього президента Іраку, він зазнав невдачі. Але він знав систему. Тому в 1991 році ми відправили армію і знищили іракську армію. У той момент ми припускали, що Саддам Хусейн опам’ятається. Звичайно, тоді ми могли убити його, але ми цього не хотіли. Він належав до тих «сильних людей», які нам подобаються. Він контролював своїх громадян. Ми думали, що він зможе контролювати курдів, тримати іранців у межах своїх кордонів і продовжувати видобуток нафти для нас. І якщо ми знищимо його армію, він отямиться. Отже, «економічні кілери» повернулися знову в дев'яностих роках. Проте безуспішно. Якби вони мали успіх, він і досі був би на посаді. Ми продали б йому всі літаки-бомбардувальники, які він хотів. Усе, що він захотів би. Але вони були безуспішні. Терористи знову не змогли прибрати його. Тому ми послали військових, і цього разу самі виконали роботу та прибрали його. І до того ж ми уклали кілька дуже-дуже вигідних контрактів на будівництво, щоб відновити країну, яку ми практично зруйнували. Що досить непогано, коли ти володієш дуже великими будівельними компаніями. Отже, в Іраку показові всі три ступені. «Економічні кілери» там не впоралися, терористи теж, і, як останній засіб, були направлені війська. І, таким чином, ми створили справжню імперію, але ми це зробили дуже-дуже приховано. Це таємниця. Всі імперії минулого були створені за допомогою армії і кожен знав, що вони її створюють. Британці знали, що вони її створюють. Французи, німці, римляни, греки. І вони цим пишалися. У них завжди були виправдання. Такі, як поширення цивілізації, поширення будь-якої релігії, щось у цьому роді. Але вони знали, хто це робив. А ось ми– ні. Більшість людей у Сполучених Штатах і гадки не мають, яку ми отримуємо вигоду з переваг таємної імперії, що сьогодні в світі більше рабства, ніж будь-коли раніше. Тоді виникає питання: ну добре, якщо це імперія, то хто імператор? Очевидно, що наші президенти Сполучених Штатів не є імператорами. Імператор – це той, хто не був обраний, не є обмежений терміном і практично ні перед ким не звітує. Таким чином, наших президентів у цю категорію включити не можна. Але у нас є дещо, що я вважаю еквівалентом імператора. І це те, що я називаю корпорато-кратія (злиття компаній і політики), по-нашому, як би, панування корпорацій. Корпоратократія – це група людей, які керують нашими найбільшими компаніями. І вони дійсно поводяться, як правителі цієї імперії. Вони контролюють наші ЗМІ. Або безпосередньо, володіючи ними, або за допомогою реклами. Вони контролюють більшість наших політиків, так як фінансують їх передвиборчу кампанію. Або через концерни, або через приватні пожертви, що надходять від концернів. Вони не обрані. У них немає обмеженого терміну перебування на посаді. Вони ні перед ким не повинні звітувати. Що ж стосується верхівки самих корпоратократів, то тут не можна з упевненістю сказати, чи працює людина на приватну компанію чи на уряд, тому що це постійно змінюється. Наприклад, хтось на даний момент є президентом великої будівельної компанії, такої, як Halliburton (Халібартон). У наступний момент він віце-президент Сполучених Штатів. Або президент нафтової галузі. І це чиста правда. Однаково, демократи на посту чи республіканці. Скрізь постійне чередування, ніби проходиш через двері, які обертаються. І, в якомусь сенсі, більшу частину часу наш уряд не видно. Уряд практично керується концернами. Стратегії реалізуються цими компаніями на тому чи іншому рівні. Вони представляють їх уряду, а потім вони стають урядовими законами. Це дуже тісні відносини. Це не теорія змови або щось подібне. Цим людям не потрібно збиратися разом і планувати те, що вони хочуть зробити. Всі вони працюють практично на загальних умовах, таких, що потребують максимізувати свій прибуток. І це незалежно від соціальних та екологічних витрат.

від hag.

Джерела/Посилання https://de.statista.com/statistik/daten/studie/157935/umfrage/laender-mit-den-hoechsten-militaerausgaben/
https://michael-mannheimer.net/2019/01/31/komplette-liste-von-banken-im-besitz-und-unter-kontrolle-der-rothschilds/
Buch "Megacrash – die große Enteignung kommt" von Günter Hannich S.160 https://fassadenkratzer.wordpress.com/2015/02/20/die-raubzuge-des-iwf-in-europa/
https://fassadenkratzer.wordpress.com/2015/02/13/der-internationale-wahrungsfonds-iwf-und-die-ausbeutung-der-entwicklungslander/
https://de.wikipedia.org/wiki/Internationaler_W%C3%A4hrungsfonds#Mitgliedstaaten
https://de.wikipedia.org/wiki/Mitgliedstaaten_der_Vereinten_Nationen
https://de.sputniknews.com/kommentare/20190721325476981-iwf-us-beziehung/
https://alles-schallundrauch6.blogspot.com/2007/02/wirtschaftskiller-oder-wie-unterwerfe.html
http://alles-schallundrauch.blogspot.com/2007/04/der-wandel-in-sdamerika.html
https://www.youtube.com/watch?v=0Pn7qrl7NAA
https://www.focus.de/finanzen/news/das-netzwerk-der-macht-diese-konzernen-kontrollieren-die-welt_id_3929949.html
http://www.uni-protokolle.de/Lexikon/US-Interventionen_im_Ausland.html
https://derfunke.at/nostalgie/hp_artikel/usverbrechen.htm
https://de.wikipedia.org/wiki/Mohammad_Mossadegh
https://de.wikipedia.org/wiki/Jacobo_%C3%81rbenz_Guzm%C3%A1n
https://de.wikipedia.org/wiki/Kong_Le
https://de.wikipedia.org/wiki/Juan_Bosch
https://de.wikipedia.org/wiki/Ng%C3%B4_%C4%90%C3%ACnh_Di%E1%BB%87m
https://de.wikipedia.org/wiki/V%C3%ADctor_Paz_Estenssoro
https://de.wikipedia.org/wiki/Jo%C3%A3o_Goulart
https://deutsch.rt.com/26423/meinung/ueber-15-millionen-opfer-des-terrors-staatsstreiche-und-militaerinterventionen-nach-1945-in-lateinamerika/
https://de.wikipedia.org/wiki/Sukarno
https://de.wikipedia.org/wiki/Georgios_Papandreou
https://de.wikipedia.org/wiki/Muammar_al-Gaddafi
https://de.wikipedia.org/wiki/Putsch_in_Chile_1973
https://de.wikipedia.org/wiki/Maurice_Bishop
https://de.wikipedia.org/wiki/Omar_Torrijos
https://de.wikipedia.org/wiki/US-Invasion_in_Panama
https://de.wikipedia.org/wiki/Manuel_Noriega
https://de.wikipedia.org/wiki/Geschichte_Nicaraguas
https://de.wikipedia.org/wiki/Jean-Bertrand_Aristide
https://de.wikipedia.org/wiki/Hugo_Ch%C3%A1vez
https://de.wikipedia.org/wiki/Krieg_in_Afghanistan#Konflikt_seit_der_US-gef%C3%BChrten_Intervention_im_Jahr_2001
https://de.wikipedia.org/wiki/Saddam_Hussein
https://de.wikipedia.org/wiki/Muammar_al-Gaddafi
https://de.wikipedia.org/wiki/Baschar_al-Assad
https://de.sott.net/article/15263-Was-haben-John-McCain-Arabischer-Fruhling-und-andere-Farbrevolutionen-miteinander-zu-tun
https://www.us-kriege.de/syrien/
https://www.contra-magazin.com/2014/12/oliver-stone-cia-fingerabdruecke-beim-maidan-putsch-der-ukraine/