Гендерна ідеологія в освітніх планах (інтерв'ю з Ніколь Хьохст)

07.11.2020 | www.kla.tv/17505

Термін «гендер» був створений у 1975 році. Головним ідеологом гендерного мейнстриму є американська феміністка Джудіт Батлер. Її основна теза про гендерний мейнстрім говорить: «чоловіків та жінок взагалі не існує.» На думку Джудіт Батлер, біологічна стать є чисто культурною конструкцією і не визначається природою. Чи є хтось чоловіком або жінкою залежить від їхнього вільного вибору. Хоча гендерна теорія ще не витримала наукового тестування, «гендерний мейнстрімінг» є засвідченою метою як Європейського союзу, так і федерального уряду Німеччини. Він був затверджений урядом Німеччини у 1999 році за постановою бундестагу як керівний принцип. Однак, переважна більшість громадян взагалі не знає, що означає «гендерний мейнстрімінг». Отже, такі рішення приймаються деякими особами в обхід громадськості та оголошуються обов'язковими без будь-яких наукових доказів. Незважаючи на численні критичні зауваження з боку різних вчених та широкої громадськості, гендерна теорія отримала широке поширення. Її викладають та пропагують в дитячих садках та школах. Такий розвиток подій повинна була констатувати і пані Ніколь Хьохст . Вона народилася в 1970 році в Хомбурзi, вивчала педогогіку в 1990-х роках. Будучи педагогом та матір'ю чотирьох дітей, вона на власному досвіді могла переконатися, що гендерна теорія та пов'язана з нею рання сексуалізація набувають все більшого значення в дитячих садках та школах. Вона сама відчула, наскільки глибоко це бентежить дітей. З 2017 року пані Хьохст, між іншим, є членом комітету по освіті у німецькому бундестазі. В інтерв'ю від 13 квітня 2019 року ви можете почути, як пані Хьохст оцінює поточну ситуацію. Інтерв'ю з пані Хьохст: Ведучий: Пані Хьохст, добре, що ми з Вами можемо провести це інтерв'ю. Ви від імені АfD (Альтернатива для Німеччини) працюєте в німецькому бундестазі з 2017 року. Чи не могли б Ви розповісти нам трохи про свою кар'єру? Пані Хьохст: Так, звичайно, із задоволенням. Знаєте, я ніколи в житті не думала, що коли-небудь зможу стати політиком. У мене була схильність в більшій мірі до освіти. Я хотіла стати вчителькою, хотіла працювати з дітьми, тому що просто неймовірно горю бажанням побачити цей світ пізнання та просвітлення в дитячих очах, коли їм відкриваються нові вікна знань. І тому я стала вчителькою багато- багато років тому. Потім я перейшла на навчання дорослих, придбала чотирьох дітей і виявила, що сімейна політика нікуди не годиться ‒ і це дуже близько стосується й мене. Я також повинна відмітити про політику в галузі освіти, яку так гарно описав Йозеф Краус у своїй книзі «Як розорити освічену націю?». Ось, саме так воно і є, це і я могла б написати. І це тоді були два моїх двигуни, коли я сказала, що тепер тут щось має статися. І з 2015 року все стало ясно: «Отже, тепер вперед!» Ведучий: Да, дуже приємно. Ви деякий час працювали в педрадi. А зараз ви член комiтету з освiти в нiмецькому бундестазi. Наскiльки сильно гендерна iдеологiя впливає на цi органи в даний час? Пані Хьохст: Ну, це стосується не лише комітету по освіті. Гендерна ідеологія оплачується із багатьох джерел федерального бюджету, вона прихована також у багатьох посадах. А зараз, буквально вчора, я виступила у Бундестазі з промовою вiдносно пропозиції федеральної партії Німеччини, в якій говорилося, що рішення за новим законодавством повинні ґрунтуватися більшою мірою на принципі інновацій. « Ми повинні доповнити принцип обережності принципом інновацій.»- пропонується в цiй прпозицiї. І при цьому я вперше виявила, скільки рекомендаційних інструкцій існує для людей, які приймають рішення тут, у Німеччині, і проводять оцінку регулюючого впливу закону. Навіть там облік гендерної проблематики відіграє певну роль. У нас є фонд, до опікунської ради якого я вже кілька разів балотувалася як кандидат Фонду Магнуса Хиршфельда. Це один iз фондів, який неймовірно щедро фінансується з федерального бюджету і, як виявилося, також є одним із ключових центрів перерозподілу грошей. І це у будь-якому випадку потрібно ближче висвітлити. Облік гендерної проблематики навіть у законодавчих пропозиціях щодо заповнення парламентів на паритетній основі, ми вважаємо повною нісенітницею. Це суперечить нашій конституції. Так не можна робити. І ми з AfD (політична партія «Альтернатива для Німеччини») теж говоримо, що нам не потрібні ці квоти. Не потрібні нам і жінки, які були включені у систему квот. У нас достатньо жінок у суспільстві, які мають внутрішнє побудження, і які говорять: «Я хочу брати участь, я можу щось зробити, я щось знаю, я думаю, що так служитиму суспільству.» Так, це було б абсолютно контрпродуктивно. Облік гендерної проблематики вимагає неймовірно високих витрат. Якби ми, наприклад, використали ці гроші для забезпечення пенсіонерів додатковими засобами, ми б уже виграли один бал. Ведучий: Так, добре. Дякую. На одному із заходів Ви цитували із різних освітніх планувань, існуючих у різних федеральних землях. Що чекає нас та наших дітей у майбутньому? Пані Хехст: Зараз я знову використовую бойовий термін «рання сексуалізація». Якщо ми наводимо його в політичному контексті, то завжди можна почути, що цього не існує. І цього терміна теж не існує. Це знову ж таки одна з цих зарозумілих стратегій, які намагаються окупувати місце словосполучень і визначати, що працює, та що не працює. Ми говоримо про ранню сексуалізацію, коли освіта в школах або дитячих садках виходить далеко за рамки поставленої мети. Це означає, що діти отримують відповіді на питання, які вони ніколи не ставили, і це пробуджує протиприродний інтерес будь-якого роду. Незалежно від віку, існують різні області цікавості, в залежності від стадії розвитку, коли вони питають: «Звідки беруться діти, або, як дитина потрапляє в мамин живіт?»,- і т.д. Діти цікаві, вони самі відкривають свій світ, а потім задають відповідні питання. Але, якщо ви хочете навчити маленьких дітей в дитячому садку перевагам анального сексу, або розповісти їм про це, то я думаю, що це рання сексуалізація. Ніхто про це не питав. Так, це так. Жодна дворічна дитина не питає про анальний секс. Так що, вибачте. Це просто неприродно, i не має ніякого відношення до освіти. Так звані “просвітителі” завжди аргументують : «Так, але тоді легше чинити опір, або краще сформулювати словами, що з дитиною сталося». Навпаки, ми поділяємо переконання в тому, що діти, з якими щось сталося, цілком можуть розкритися і знайти досить слів, щоб описати, де хтось завдав їм болю. Так що не треба всім дворічним дітям нав'язливо пояснювати, що це таке. Коротше, я вважаю, що це ще гірше від бомби. Ведучий: Так, якщо в сім'ї вдома все в нормі, то можна обійтися і без цього. Пані Хехст: Так. Але я не впевнена. До мене зверталися всі мої діти з цими питаннями в різному вiцi. Я без труднощів пояснила їм, чому хрещений батько мого старшого сина приїхав з чоловіком. Так, ви можете сказати маленьким дітям: «Та тому, що він любить чоловіка. Таке буває». Це все, що вони хочуть знати. Вони не хочуть знати, що вони творять. Насправді ні. Ведучий: Так, Ви тільки що торкнулися цiєї теми. У Вас четверо дітей. В одній iз лекцій Ви розповідали про якийсь випадок, який збив Вас з пантелику. Я припускаю, що мова тоді йшла про вашого молодшого cина. Що там сталося? Г-жа Хехст: Отже, наш середній син у той раз досить рано покинув дитячий садок. Йому було тоді, я думаю, три або навіть два роки. У всякому разі, він був новеньким у дитячому садочку, і в його групі була дитина, яку спiльно виховувала гомосексуальна пара. Можливо хтось з дiтей навіть запитав про це. У всякому разі я звичайно розслідувала цю ситуацiю. Я запитала працiвникiв дитячого садку: «Що вас підштовхнуло на таке? Чому сталася така історія?». Малюк прийшов додому наляканий і запитав у мене: «Мамо, я можу бути і дівчинкою?» Це було питання, яке викликало загрозу його існуванню. Це вразило його до глибини душі, тому що він до тих пір завжди говорив: «Я хлопчик, і я буду як мій тато або як мій старший брат». Так що для нього певні реалії були зовсім чистими і ясними. І це: «я можу бути і дівчинкою, я можу сам собі вибрати», зруйнувало його повний світогляд. Я спробувала врятувати ситуацію і сказала: «Хлопець, зазирни в свої штани. У тебе є там «пісюн?» «Так! Є!» - вiдповiв вiн. «Тоді – ти хлопчик. Вітаю!» - сказала я. І це дійсно подіяло, аж до минулого літа, коли він хотів підстригти волосся і заявив: «Мама, тепер ми можемо підстригти волосся, так як я знаю, що я хлопчик». І я все ще обурена цим випадком.Тобто, я все ще обурююся на працiвникiв дитячого садочку. Вони зробили багато чудових речей і багато зробили правильно, але я досі обурена за це потрясіння. Чотири роки він був обтяжений тим, що йому потрібно обирати: бути хлопчиком чи дівчинкою. Такого не повинно бути! Всі, у кого є маленькі діти, яких вони коли-небудь брали з собою у відділ іграшок знають, якщо вони скажуть: «Малюк, ти можеш вибрати собі іграшку»,- то вони там будуть припарковані до кінця дня. Діти у віці двох-трьох років стикаються з найбільшими труднощами, коли треба вибрати той чи інший предмет.Тим паче, якщо треба вибрати щось важливе! Отже, ... це пекло! Ведучий: Як ви думаєте, що це за люди, які проштовхують таку ідеологію, а насправді перетворюють цих малюків, можна сказати, у більш-менш сексуальні об'єкти? Пані Хехст: Все це не так просто. Отже, це працює так само, як і розробка навчальних програм у співпраці з різними спілками, які в тій чи іншій мірі фінансуються за рахунок державних коштів, за рахунок коштів платників податків. Вони говорять і роблять вигляд, що хочуть просвiщати, що вони виступають проти дискримінації по відношенню до меншин і проти дискримінації гомосексуальних або трансгендерних людей. До тепер я теж можу слідувати цьому. Добре. Так, ми теж не хочемо цих людей дискримінувати – подалі від цього. Але цей шлях неправильний. Так що, ось це такий чудовий приклад, де можна побачити, що добрий намір ще не означає, що справа обернеться на краще. Я вважаю абсолютно неправильним бентежити всіх дітей і обтяжувати їх тягарем, ніби вони змушені вибирати тільки тому, що є кілька людей iншої орiєнтацiї. Щедра оцінка, яка, ймовірно, збільшилася в останні роки, говорить про 10% населення, які взагалі стикаються з питанням: «Люблю я тепер гомосексуалістів?», «Що зі мною?» або «Чи живу я у правильному тілі?». Але знову ж таки і тут: мій контакт з трансгендерами завжди дуже чітко показує мені, що ця філософія, що криється за цією дивною формою освіти, просто помилкова. Бо трансгендерні люди клянуться, що вони не можуть вибирати хто вони є, але, що вони відчувають себе в неправильному тілі, і що там немає того балансу, який повинен бути. І це триває доти, доки вони просто не знайдуть це почуття об'єднання з оптичним зображенням себе, поки вони не зможуть бути самими собою. Вони теж не хочуть бути будь-ким. Тому, якщо вони є жінкою і відчувають себе трансгендером, то вони хочуть бути чоловіком. Так що з цього двоїчного стану «чоловік» і «жінка» ніяк неможливо вибратися. І саме трансгендери абсолютно справедливо кажуть: «Нас впрягають перед таким дивовижним драндулетом, де, згідно цієї філософії, в даний час нібито існує 68+ статей, з яких вони можуть собі обирати, хто вони є. Тут ми не хочемо бути упряжною конячкою в возі або райським птахом. Нас це в такому сенсі зовсім не стосується, як вони це уявляють. Це просто неправильно». І ось ми підійшли до наступного пункту. Чому ця історія є помилкою?. І це я можу довести, тому що ми, на мою думку, ще до різдвяних канікул у бундестазі вирішили: тепер можна зареєструватися у свідоцтві про народження під «різною» статтю. А федеральний конституційний суд також це підтвердив. Скільки ж людей до цього часу зробили так? Можна порахувати на двох руках, бо це є помилковим. Така філософія ‒ просто омана. І вся політика, яка зациклена на меньшості, є хибною. Що таке демократія? Демократія означає «правління народу». Яким воно повинно бути? Більшість вирішує. А нас протягом багатьох років ця меншість тягне через манеж за кільце у носі. На мій погляд, цього не повинно бути. Ведучий: Яка, на Ваш погляд, мета гендерної ідеології або її творців? Пані Хьохст: Це дуже складно. Зараз я одягну свій алюмінієвий капелюх та простежу різні тези на різних рівнях. Одна з історій схиляється до саарландського прислів'я: «А потім я затуманю тебе до того, що ти не будеш більше знати, хто ти ‒ чоловік ти, чи жінка?.» Тобто це уявлення, більше не знати, хто ми, чоловік чи жінка – це найгірше, що взагалі буває! І це дуже вражає, як помітно на прикладі мого малого сина. Хто постійно дивиться на себе та зайнятий вивченням самого себе, намагаючись визначити, хто він насправді, той мало займається сучасними проблемами в політиці, економіці, тощо. Але зате він керований дуже підступним способом, через споживання сексу та любові. І це ідея керованості, яка тепер приходить і в інших теоріях, котрі я тут просто приведу. Я не оцінюю це тут, але це теза, яку потрібно було б простежити. Зигмунд Фрейд уже знав, що люди, яких рано сексуалізують, є пластичними, тому що у них на думці лише секс. Це також часто призводить до того, що той, хто в ранньому дитинстві травмований, з точки зору сексуальності, в результаті сам стає соціопатом або психопатом. Це можна побачити в клінічній криміналістиці. Тому ми якраз самі плодимо собі своїх соціопатів або психопатів за допомогою актуальної політики — якщо піде зовсім абсурдно — і ні в якому разі не досягнемо кращої освіти. Ні, звичайно, для мене на першому плані стоять інші речі, бо вони сходяться з іншими течіями, які я одночасно бачу. Отже, є ідея, що можна постійно оптимізувати людей. Для чого ж і для кого оптимізувати? Я просто говорю тут про політику та економіку. Це також стосується прагнення ще більшого прирівнювання жінок і чоловіків, абсолютно відокремити жінок від їхньої біологічної природи. Жінки можуть ковтати пігульки, щоб не було більше кровотечі, тобто не потрібно було б додержуватись менструальних циклів. Жінки не змушені мати дітей. Навіть не потрібно більше натурального зачаття. Можна використовувати екстракорпоральне запліднення (в пробірці). А тепер у виробництво увійшов пластиковий мішок, в якому ембріон ягняти досяг визрівання. Винахідники й лікарі кажуть, що це цілком підійде і для пренатальної медицини для дітей. Це цілком можливо. Але поки звичайно ще невідомо ‒ можливо навіть менш ризиковано для недоношених немовлят, тощо. Таким чином, в довгостроковій перспективі ми повністю можемо відокремити жінок від їхньої біологічної природи, і дітям більше не потрібно зароджуватися так, як нас цьому вчили. Вони можуть виникнути в пробірці й розвиватися в пластикових мішках. Зв'язки мiж матiр’ю та дитиною таким чином абсолютно розірвані. До речі, кажучи про зв'язки, то це зовсім інша справа. Якщо ми зараз подивимося на це, то жінки, які оптимізовані й прирiвнянi до чоловікiв, усім своїм життям повністю стоять в розпорядженні економіки й промисловості. І ось в моїх вухах звучить таке: «Жінки на виробництво!» ‒ Хм, так хто ж це сказав? Я знову чую ці гучні кроки, особливо гучної форми соціалізму, яка просто твердить: «Чоловіки й жінки повинні нарівні платити податки й повинні бути в розпорядженні». Так, сім'ї ‒ це ще інший пункт. Отже, в даний час на сім'ю, як ядро суспільства, здійснюється безліч нападів. З алюмінієвим капелюхом або без нього ми бачимо, що батькам все більше і більше доводиться працювати, обом, чоловікові і жінці, як через високий податковий тягар, так і через високе податкове навантаження, житло, електроенергію, тощо , через усе, де наші уряди назбирали борги. А держава здобуває все більше й більше влади над дитячими ліжечками. Таку сім'ю, саму по собі як союз, де існує тісний зв'язок, анулюють. І це по суті відноситься до покоління 68 років. Мої батьки, які завдяки цій великій мобільності в Німеччині, частково навіть не були в змозі піклуватися про своїх батьків, як це раніше було звичаєм. Словом, спочатку були зруйновані і знищені великі сім'ї. Мої батьки, на жаль, живуть трохи далі, і я завжди рада, коли бачу їх, і вони завжди раді, коли бачать мене і дітей. Але це вже не так, як жити разом. Це мейнстріму вже вдалося. А тепер відокремлюють батьків від дітей, молодих від старих, чоловіків від жінок. У нас є коефіцієнт розлучень. Скільки? Майже половина усіх шлюбів розривається. Це теж крок. Відносини використовують, і найчастіше причиною розлучення залишаються фінансові труднощі, що веде до багатьох сварок. Вся справа в грошах. Це одна з тих речей, за яку я кажу «так». Політика і там теж повинна відповідати. Ми не зобов'язані підвищувати ціни на електроенергію, як ми це робимо. Ми не зобов'язані створювати можливість житла для всього світу, а для себе робити його абсолютно дорогим або взагалі неможливим для нас, тощо..... Так, і слідуючий підступний напад на сім'ю, який повинен здійснитися ще в цьому році, це «права дітей у конституції». Спочатку це звучить здорово. Ніхто не може заперечити. Але це означає, що у майбутньому діти мають своє власне право. Якщо зараз батьки ще можуть сказати: «Я не хочу, щоб моя дитина займалася раннім сексом», то потім діти матимуть на це право. Вже й без того велика кількість доступів до сімей для вилучення дітей під опіку, за моїм прогнозом, буде рости далі. Сім'я, як така, буде безправною, безвладною, патрошиною. І – так: "Любов, любов …" Якщо ми займаємося раннім сексом і приведемо все на лінію споживання, любов точно помре. Діти більше не вчаться жити зв᾿язано і любити один одного. Тобто ми знищимо не тільки сім'ю теперішнього часу, але й майбутні партнерства, майбутні сім'ї. Бо тоді у нас будуть одні емоційні зомбі, які не звикли до того, що відносини і любов означають також, щоб проходити разом і через важкі часи. Тому я вважаю це все дуже, дуже, дуже сумнівним. Ведучий: Як Ви вважаєте, чи можемо ми захистити себе, наші сім'ї від такого впливу? Що ми самі можемо зробити, щоб не сталося те, про що Ви сказали? Пані Хьохст: Головний символ – це дійсно говорити один з одним у сім'ї. Відчувати один одного, бути відкритим. Це починається з того, що діти у віці двох-трьох років вже мають у своїй кімнаті власний телевізор. Я вважаю це ледь не гідним покарання. Звичайно, це дуже зручно. Телевізор теж піклується про дітей. Але він не жертвує ні любов`ю, ні почуттями. Навіть зовсім маленькі діти, у віці мого семирічного сина, вже мають свій <ласкавий телефон>. Це годинами заспокоює дітей. У них немає ніяких питань. Але вони відрізані від людського спілкування, від людського тепла та людської любові. У них немає можливості для самого простого спілкування. Ця річ, звичайно, відповідає. Так, але це щось зовсім інше. Вона не бере їх на руки, і вона не втішає. Це дійсно те, що я можу дати як напуття кожному: піклуйтеся один про одного, будьте людьми. А також стежте за тим, щоб у ваших стосунках, незалежно в яких, ваш телефон не весь час лежав на столі, і ви постійно відкривали б себе для всього світу. Тому вашим світом має бути ядро – ваша сім'я, де ви любите один одного, де ви у безпеці, де ви можете бути самими собою. Там, де ви не завжди повинні бути у глянсовому стилі. Де можна сказати: «Мені сьогодні погано». Ви ж це розумієте, коли ви запитаєте: «Як почуваєшся?» Ніхто вам не скаже: «Я почуваюся погано!» А ось вдома я можу сказати: «Мені погано, дай мені спокій». Цього поза домом я не можу зробити. Отже, ця захищеність, вона втрачається все більше і більше. А люди, які не впевнені більше у безпеці своєї клітини, у яких більше немає міцного зв'язку, їм набагато простіше співати пісні від держави, що і відбувається під виглядом «індивідуалізацією», яка така добра .. Ні, ні! Повністю індивідуалізовані люди відрізані від усіх зв'язків і стають неймовірно легкою здобиччю для маніпуляцій. Зрештою, місіс Меркель – королева підштовхування, і, що мені досить часто доводилося особисто бачити, це, як вона поводиться з народними масами. Так само, як засоби масової інформації дають поштовх, спонукаючи думати в певному напрямку. Вдома це не спрацьовує, коли ми обговорюємо це один з одним, коли ми вдома говоримо: «Я відчув це в школі» та «Я відчув це в університеті», і т.д. і т.п. І ми взаємно відображуємо це один перед одним, і у нас одна спільна позиція. Але може бути і так, що у нас не одна думка. Таке теж буває. І це наша позиція: ми посварилися, і тепер ми не можемо зійтися один з одним. Але ми сильні, тому що запевняли один одного з точки зору своєї власної позиції. Якщо у мене цього більше немає, то я більше не в силі … Ведучий: Так, велике спасибі. Думаю, це саме те, що нам всім потрібно. Сила, співтовариство. Велике спасибі за інтерв'ю. Пані Хехст: Із задоволенням Ведучий: Велике спасибі, що приділили нам час. Бажаємо Вам всього найкращого і сили для Вашої роботи. Пані Хехст: Так, велике спасибі за Вашу підтримку. Ведучий: Дякую.

від von rh.

Джерела/Посилання https://www.freiewelt.net/blog/5-gender-thesen-4793/
www.gender-mainstreaming.net