Російська агресія

23.02.2020 | www.kla.tv/15752

Наскільки агресивна Росія? Цей документальний фільм за 35 хвилин дає компактний 100-річний огляд військово-політичного розвитку Росії у порівнянні з США та НАТО. Ви можете побачити «коефіцієнт агресії» великих держав, які нас оточують. Світову історію у її минулому, сьогоденні та майбутньому розвитку можна зрозуміти тільки тоді, коли розумієш, що крім видимих соціальних систем: політики, економіки, науки, армії, релігії і т.д., існують також таємні підпільні товариства та їхні системи. Вони мають потужний вплив, визначають курс на усіх рівнях, і тому керують зовсім незважаючи на робочу частину світового населення. Ці товариства тривалий час майстерно контролюють світові фінансові потоки і, таким чином, впливають на кожну країну світу. Вони маніпулюють будь-якою політикою, будь-якою армією, будь-якою економічною системою, будь-якою наукою, будь-якою культурою, будь-якою релігією, ідеологією та усім, що взагалі існує. Вони діють непомітно для людського ока. Протягом століть ці товариства таємно розробляли стратегії та плани, щоб домінувати в усьому світі. Вони вважають, що не відносяться до жодної світової нації чи раси. У центрі їхньої уваги знаходиться сам світ. Вони не хочуть правити ні селом, а ні містом, а ні будь-якою країною. Навіть не одним або двома континентами – вони прагнуть до абсолютного світового панування. І для досягнення цієї неймовірної мети вони із самого початку розробляли плани, як їхня таємна організація зможе контролювати кожну країну на Землі. Для цих глобальних гравців окремі країни та континенти є нічим іншим, як бездушними ігровими майданчиками на їхньому монопольному полі. Робочі народи для них просто цікаві та корисні, але абсолютно безглузді з етичної та моральної точок зору. Тому їхнє мислення відрізняється від мислення простих людей. Зазвичай, прості смертні думають не далі кінчика свого носа. На відміну від них, ці маніпулятори, організовані у таємні товариства, думають на десятиліття та століття наперед. Щоб узяти під контроль хоча б одну велику державу, вони не моргнувши оком, приносять у жертву цілі країни та культури. Але для того, щоб контролювати усі країни та великі держави цього світу, вони не соромляться усе заздалегідь дестабілізувати. Вони організують хаос, вигадані загрози, війни та терор усіх видів. І це вони можуть зробити легко тому, що у них є трильйонні бюджети. Йдеться про недобросовісних фінансових олігархів, які за увесь час існування грошей направляли майже всі грошові потоки Землі у свої приватні руки. Їхні засновники були, так би мовити, винахідниками грошей. Вони винайшли гроші тільки для того, щоб мати можливість контролювати усіх через потік відсотків та складних відсотків. Відтоді, як державні службовці почали займати гроші, це таємне товариство вільно маніпулює нашими політиками та відомими лідерами на свій розсуд. Їхні організації протягом декількох сотень років впливають на всі країни світу. Отже, якщо зробити висновок до цього моменту, то наступний 100-річний огляд військово-політичних подій у світі можна зрозуміти тільки в тому випадку, коли усвідомимо, що таємні угрупування організовані олігархією, яка століттями мислить стратегічно. Для того, щоб управляти народами Землі, вони планують стратегічно винищити усі великі та малі країни, що продовжується десятиліттями або навіть століттями. Іноді вони планують долі народів, як, наприклад, три світові війни, як це було чітко зазначено в 1871 році Альбертом Пайком*, масоном 33 °. Перша світова війна мала посприяти поваленню царського уряду в Росії. Друга світова війна повинна була допомогти в створенні держави Ізраїль і зміцненні комунізму. Третя світова війна повинна початися з розбіжностей між мусульманськими лідерами та політичним сіонізмом. Однак, увесь інший світ повинен бути залучений у цей конфлікт до повного виснаження на всіх рівнях. Так виглядає сатанинський план 1871 року масона 33 ° та сатаніста Альберта Пайка. Таким чином, через своїх проплачених васалів, вони проникають у різні уряди та системи країн, які вони стратегічно та систематично намагаються підпорядкувати собі. Завдяки управлінню тероризмом, вони починають дестабілізувати цілі країни зсередини, організовуючи різноманітні невдоволення, хаос і безнадійність. Оскільки у народів, які працюють, була дитяча довіра до їхніх урядів і систем, ці глобальні стратеги могли дозволити собі реалізувати великі сценарії з народами, залякуючи нації. Сюди відносяться: масові народні повстання, революції, підготовка до війни, військові союзи, санкції та багато іншого. Наприклад, якщо навколо країни створюється військовий союз, то це зовсім не означає, що там насправді загроза, як це показують. Ось приклад: якщо у цих людей є в полі зору Європа, тобто якщо вони хочуть підпорядкувати собі всю Європу, то вони не будуть діяти так незграбно, як у старі часи і підуть проти нас, європейців, із лютими обличчями та кийками. Вони вважають, що стратегічно найкраще насамперед завойовувати нас як партнерів та друзів. Для цього вони спочатку починають проникати у саму Росію. Адже Росія – суперник на їхньому шляху до світового панування. Тут кийок не доречний. Ось чому Росія спершу повинна бути таємно дестабілізована та ослаблена зсередини. Спочатку в Росію проникають за допомогою доброзичливих послів, перспективних бізнес-моделей та багато чого іншого. Все відбувається таємно зсередини. Росія свідомо розділена та дестабілізована безгосподарністю, ідеологіями та різними революціями, поки світ не запанікує з приводу Росії. Це було стратегічно спланованою прелюдією для того, щоб зломити силу Європи. Зараз створені передумови для мобілізації всіх сусідніх країн військовим альянсом проти Росії. Як тільки цей альянс ‒ у нашому випадку НАТО – з'явиться, тоді панічну реакцію спровокує так званий Варшавський договір (* Договір про військову допомогу під керівництвом СРСР - 1955-1991). Слід зазначити, що ці два союзи були викликані, можливо, навіть і організовані тією самою розвідувальною організацією. Ці безперервні взаємні погрози, аж до зеніту ядерної загрози, як це сталося в 1947-1989 роках, увійшли в історію як «холодна війна» (* Постійний політичний конфлікт між великими державами США і СРСР, а також перегони в озброєнні). Це було так заплановано, оскільки жоден із жителів Землі не хоче, врешті-решт, бачити як цей світ поглинає ядерна вогняна куля. Саме так і планувалося ‒ мурашки по спині, смертельний страх ‒ ця холодна війна. Тепер стратегічно з кола таємних спілок відправляють російського апостола миру, якому вдається розпустити загрозливий військовий альянс Східного блоку на очах у всього тремтячого світу. Сталося нове диво – майже за ніч розпався весь Радянський Союз. Досягнуто етапної мети: тепер Росія дестабілізована, і тому ми можемо поступово перейти до наступної стратегічної пріоритетної мети – завоювання Європи, яке планувалося з самого початку. Успішні дестабілізатори Росії тепер перебираються в Брюссель і стратегічно переходять до того, щоб разом з усією Європою остаточно підпорядкувати собі злого ворога Росію. Вони, звичайно ж, не пояснюють брюссельцям, що червоною загрозою була не Росія, а вони самі. Ці самі таємні товариства, які раніше послаблювали та дестабілізували Росію зсередини, зараз намагаються знищити її як велику державу ззовні. Тепер у руках глобальних гравців знаходяться одночасно Європа та Росія ‒ класична ситуація WIN-WIN, але це тільки для глобальних стратегів. Відтепер ці бездомні приятелі спочатку розіграють між собою дві великі держави ‒ Росію та Європу. НАТО, яка складається із більшості європейських країн навколо Росії, у кінцевому підсумку також повинна бути ослаблена та підпорядкована, змушена вести Третю світову війну, яка з часів Мадзіні (* +1848: італійський революціонер - Березнева революція) є у списку таємних кіл. Таким чином, нічого не відбулося з тих намірів, які світова преса десятиліттями намагається нав'язати нам. Світова преса також знаходиться в руках таємних товариств. У будь-якому військово-політичному розвитку, про який розповідає мейнстрім, може все бути навпаки. Щоб змусити країни стікати кров'ю, глобальні стратеги не лякаються жодних жертв. Їм не жаль ані людей, ані культури. Після цих необхідних попередніх висновків, ми тепер розглянемо історію вступу країн до НАТО, тобто розширення на Схід, з вищезгаданої точки зору: це стратегічний момент, коли була проведена перша заздалегідь підготовлена робота, тобто коли Росія ослаблена зсередини та ззовні, позначена «ворогом світу». Дестабілізатори переїжджають в Брюссель. Тут, на Заході, вони, звичайно, не сприймаються як частина таємної організації, яка 100 років тому повалила російського царя та погубила об’єднану миролюбну Росію. У нас, європейців, в повідомленнях ЗМІ їх описують в хорошому світлі апостолами миру. Вони відзначені як визволителі, які в останню хвилину під звук фанфари, яка об'єднує народи, входять в європейський світогляд та парламент. Приєднання до НАТО / Розширення НАТО на схід У 1990 році під керівництвом масона (33 °) Михайла Горбачова Росія зробила можливим возз'єднання колишньої Німецької Демократичної Республіки (скорочено НДР) з Федеративною Республікою Німеччина (скорочено ФРН). Таким чином, Росія зробила можливим вступ об’єднаної Німеччини до НАТО. Росія вивела свої війська з Німецької Демократичної Республіки. Як єдиний еквівалент, Горбачов вимагав, щоб не було наступного розширення НАТО на Схід. Це було обіцяно адміністрацією США та Німеччиною по-братерськи. Однак, незабаром після виведення російських військ, НАТО, під верховенством США, почала експансію на Схід ‒ іншими словами, свою політику оточення Російської Федерації. Це виглядало наступним чином: уже в 1997 році, менш ніж через сім років після цієї обіцянки, НАТО почало проводити перші переговори про вступ з Польщею, Чехією та Угорщиною. А в 1999 році почалися перші порушення договору вступу до НАТО, так зване розширення на Схід. Нейтральний спостерігач може тут увійти в становище Росії та запитати себе: чи сприймає він нового партнера США як друга чи, скоріше, як агресора, тим часом як останній, всупереч обіцянкам, приступив до розширення НАТО прямо на порозі Росії. Таким чином, 12 березня 1999 року Польща, Чехія та Угорщина першими вступили до НАТО. Опустошена раніше Росія, знову, як за старих часів, байдуже спостерігала. Очевидно, це підштовхнуло адміністрацію США до продовження переговорів про вступ до НАТО країн на порозі Росії. А тепер слід ще раз нагадати, що російські підпільники тепер систематично залишають Росію, бо Росія покинута напризволяще. Оскільки справжній ворог всередині Росії відступив, Росія повернулася до свого традиційного менталітету. Усього через п'ять років, 29 березня 2004 року, ще сім країн Східного блоку приєдналися до НАТО: Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина та Словенія. І Росія знову спостерігала без агресії. Тільки коли НАТО захотіло привести Україну до вступу в ЄС та НАТО в 2008 році, Росія почала подавати голос. І це тільки після того, як президент України В.Янукович відмовився від вступу до ЄС та НАТО, тому що ЄС та НАТО ‒ це лише взаємозамінні поняття одного явища. ЄС не має нічого спільного з народами Європи. ЄС – це виключно оперативна платформа НАТО та його трансатлантичних фінансових олігархів, тобто економічних диктаторів. Тому в 2014, коли В. Янукович відмовився приєднатися до ЄС / НАТО, він був усунений внаслідок путчу під чужим прапором за сприянням США. На його місце був призначений П. Порошенко, дружній кандидат від ЄС/НАТО. Але навіть тоді Росія не відреагувала агресією чи військовим наступом. Тільки за допомогою екстремальних зусиль, шляхом проведення вільних виборів, Володимир Путін зміг повернути Росії Крим, який займає найважливіше військово-стратегічне становище на її західному фронті. Однак, цей вкрай стриманий та виключно політичний акт оборони був негайно охарактеризований у світовій пресі як небезпечна агресія Росії. З іншого боку, наступне просування адміністрації США та НАТО світова преса взагалі не розглядала як агресію. Незважаючи на чергове порушення договору з Горбачовим, 1 квітня 2009 року їм вдалося інтегрувати у НАТО Албанію та Хорватію. І Росія на це знову промовчала без агресії. Та остання, але не менш важлива подія: 5 червня 2017 року Альянс, в якому домінують США, також підкорив під свої ноги балканську державу Чорногорію. Ось список приєднань до НАТО, розширення на Схід, які порушують договір: 12.03.1999р. Польща, Чехія, Угорщина. 29.03.2004р. Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія. 01. 04. 2009р. Албанія, Хорватія. 05. 06. 2017р. Чорногорія Тим часом як у світовій пресі та провідних ЗМІ Росія одностайно засуджується як агресор та розпалювач війни – хоча Росія, як щойно відзначалося, поводилась не агресивно – адміністрація США за 231 рік свого існування, з 1776 року провела більше 220 агресивних воєн. Вона здійснювала військові інтервенції або брала участь у військових діях, наприклад, за допомогою участі таємних служб у терористичних актах, спробах переворотів та перевороту на території іншої держави. Однак самі США жодного разу не зазнали нападу. Для нагадування уривок із історії воєн США від 1979 року: 1979р. Афганістан (ЦРУ) – 1992р. 1980р. Сальвадор [ЦРУ] -1994р. 1986р. Гаїті (ЦРУ) -1994р. 1987р. Ліван 1990р. Друга війна у Перській затоці (Ірак) 1991р. Перша війна в Іраку 1992р. Сомалі -1991/1995рр. 1995р. Боснія 1999р. Косово 2001р. Афганістан 2003р. Друга війна в Іраку 2011р. Лівія 2013р. Сирія 2014р. Україна Однак, світова преса не засуджує США з їхніми понад 220 війнами як агресора, а тільки Росію. Стратегічний план, який лежить в основі всього цього, очевидний. При цьому мейнстрім нав'язує світові переконаність у тому, що військовий союз НАТО виник у відповідь на попередню російську агресію. Але і це не відповідає реальності. Хто знає про стратегії таємних товариств, наведених вище, і порівнює їх у світлі мейнстрім-інформації для світової громадськості, може побачити, що все було саме навпаки. Задовго до того, як Росія під іноземним впливом створила військовий союз, тобто була все ж таки втягнута у Варшавський договір (* Договір про військову допомогу під радянським керівництвом - 1955-1991рр.), США з агресивним НАТО досить відкрито боролися за світове панування – за свій, так званий, «новий світовий порядок». Іншими словами: Варшавський договір був нічим іншим як стратегічно та підступно нав'язаним альянсом. Тобто, Росії, яка все ще існувала, довелося, як і планувалося, захищатися від нахабства НАТО. Але звинувачення в агресії завжди висувалися тільки Росії. Таким чином, Варшавський договір був укладений державами Східного блоку в якості договору про військову допомогу з метою збереження існування Російської Федерації. Він існував від 14 травня 1955 року до 1 липня 1991 року. Варшавський договір був вимушеним договором самооборони «Східного блоку» для протистояння Північноатлантичному договору (* Міжнародний договір, на підставі якого була створена НАТО) Заходу, тобто НАТО, заснованої в 1949 році під керівництвом США. Вирішальним фактором для укладення Варшавського договору стали, так звані, Паризькі договори від 5 травня 1955 року. Росія відчувала загрозу на підставі Паризьких договорів через такі причини: Паризькі договори є міжнародним договором, який містить надзвичайно важливий, так званий, Договір Німеччини. Він поклав край окупаційному режиму в Західній Німеччині, скасував окупаційний статус і відновив частковий суверенітет Федеративної Республіки Німеччини. Але хто ж створив ці Паризькі договори, які погрожували Росії? Це були 9 країн, які провели конференцію із питань безпеки (6 країн EVG (* Пакт ЄС із оборони), а також Великобританія, США та Канада). Кабінет міністрів США Ейзенхауера та уряд Великобританії Черчилля заявили про свою готовність розмістити збройні сили на європейському континенті. Радянський Союз рішуче протестував проти цієї заяви, оскільки це рішення дозволило б Федеративній Республіці Німеччині вступити 9 травня 1955 року в НАТО, а також знову створити власну армію. Але ці Паризькі договори були укладені, а також реалізовані, незважаючи на всі політичні протести Росії. Іншими словами, це була попередня агресія Конференції дев'яти держав під англо-американським керівництвом та нова мілітаризація Німеччини, які погрожували Росії. Таким чином, Варшавський договір був фактично військовим альянсом з оборони країн Східного блоку, а не агресивним договором Радянського Союзу, як його наполегливо описували ЗМІ. Членами Варшавського договору були, без винятку, ті країни, які після вмілої дестабілізації та проникнення в них, сьогодні також входять у НАТО: Албанія, Болгарія, колишня НДР, Польща, Румунія, Радянський Союз, Чехословаччина, Угорщина. Однак, провідні ЗМІ засудили Варшавський договір (*Договір про військову допомогу під радянським керівництвом), тому що російське командування використовувало його для формування держав-сателітів (* залежних держав) та наклало сувору заборону на прийом західної допомоги при введенні Плану Маршалла (* План США по відновленню). Проте тих, кому відомо про вищевказані зв'язки, це не має дивувати. Потрібно розпізнати подвійну мораль світової преси: щоразу, коли адміністрація США і НАТО робили або продовжують робити те ж саме, світова преса наполегливо утримувалася від коментарів. Після закінчення цієї 100-річної ретроспективи ми повинні знову згадати першу частину цього документального фільму. То хто ж є справжнім агресором із Радянського Союзу? Понад 100 мільйонів загиблих у результаті марксистської ідеології та різні форми жорстокості дають відповідь на це: Росія була дестабілізована у 1917 році за тією самою схемою, що й Україна у 2014 році, або під час так званої «арабської весни» та кольорових революцій і т.д. Той, хто уважно вивчає всі ці дестабілізуючи війни, приходить до цього вкрай вибухонебезпечного висновку, а саме: проникнення в Росію здійснило те саме об'єднання, яке знову скоює злочин в Україні. Але Україна знову ж заслуговує окремого дослідження, яке виходить за рамки. Але можна було б сказати відкрито: ляльководи російського вторгнення 1917 року та українського вторгнення 2014 року, походять із одного і того самого політично-релігійного таємного товариства. Лідери: фінансові олігархи, медіамагнати, розпалювачі війни. Однак, на вершині цієї піраміди влади можна відзначити сатанинську та мізантропну секту. Ті самі ляльководи вже знову перемістились у Шанхай, де вони можуть безперешкодно керувати політикою, економікою та безпекою за допомогою Шанхайського співробітництво та Євразійського союзу. Що вже стало характерним для цього клубу, ці люди, зі своїм дестабілізаторським світоглядом, вже на декілька десятиліть випереджають нас. А також і нашу історіографію. Але ось ще останній погляд на колишню Росію: до проникнення в 1917 році, це була єдина товариська країна, і це досі відображається в тому, що усі: від Мінська до Магадану без акценту розмовляють єдиною російською мовою. Раніше Росія була живим організмом із незрівнянною єдністю, незважаючи на велику різноманітність національностей. Відтак розпочалась історія Радянського Союзу (1917-1991рр.) У 1917 році відбулась більшовицька Жовтнева революція на чолі з марксистом Володимиром Іллічем Леніним (тобто В.І. Ульяновим), а завершилась історія Алма-Атинською декларацією від 21 грудня 1991 року – договором про розпад Радянського Союзу. Але вищими керівниками більшовиків були ті самі радикальні таємні союзники, які зробили російських пролетарів, які нічого не підозрювали, своїми постачальниками. Також свою соціал-демократичну робітничу партію вони перетворили у васалів, протестувальників і революціонерів. Лев Троцький, також відомий як Лев Давидович Бронштейн (* 1879, † 1940), був лідером більшовицької Червоної Армії, яка з 25 жовтня по 7 листопада 1917 року проводила криваву Жовтневу революцію в Росії, аж до насильницького захоплення влади більшовиками на чолі з В.І.Леніним. Більшовики тривалий час із нетерпінням очікували падіння царя Миколи II, що й сталося в ніч з 16 на 17 липня 1918 року. Вони жорстоко вбили царя і його прекрасну сім'ю в Єкатеринбурзі. Однак, справжнє життя та політика царя являли собою повну протилежність тому, що про нього єретично поширювала світова преса. Він був незвичайним благодійником, так само, як і Муаммар Каддафі. Проте, жорстокий наклеп привів цих двох лідерів до мученицької смерті. Про їхні добрі справи стало відомо лише після смерті. Також, кровожерливий Сталін (відомий також як Йосип Віссаріонович Джугашвілі) був генеральним секретарем цієї більшовицької секти, яка дестабілізувала царську імперію та проникла в неї задовго до Жовтневої революції. За часів Сталіна, репресії проти власної країни та всього радянського населення стрімко зростали. Це свідчить про те, що ця таємна секта зовсім не вважала себе частиною цього народу, а лише стратегічно дестабілізувала та принижувала їх, як і українців у 2014 році. Вже тоді ця сатанинська секта створила таємні поліцейські сили (ЧК або КДБ) і придушувала за допомогою цих сил будь-яку опозицію, заарештовувала критиків і безжально знищувала всіх потенційних ворогів. Такі настрої тривалий час домінували в усій країні за допомогою «Комуністичної партії». Понад 100 мільйонів людей було вбито. Через вищезгадані причини, у 1952 році, звичайно ж, термін «більшовики» було вилучено із партії КПРС та офіційно скасовано у Радянському Союзі. Переломний момент настав лише під час перебування на посаді Михайла Горбачова – масона 33°. Політика Горбачова З березня 1985р. до серпня 1991р. Горбачов був Генеральним секретарем ЦК КПРС, а з березня 1990 року до грудня 1991 року – Президентом Радянського Союзу. Немов забутий герой, він приніс «гласність» - політику прозорості. Горбачов, як месія із небес, також почав виганяти більшовиків, а з 1985 року проводив реформи, спрямовані на зміцнення свободи слова та друку. За допомогою цього несподіваного рятівника, прийшла й Перебудова, яка призвела до масштабної реформи зміни всіх політичних, соціальних та економічних систем у Радянському Союзі. Це те, чого затамувавши подих чекав увесь світ: як приручений лев, Горбачов майже за ніч знову зробив народ центром інтересів, ввів вільні вибори і послабив планову економіку. Наслідки гласності та Перебудови були очевидні: шляхом тільки мирних революцій в країнах Східного блоку відбувся розпад Радянського Союзу. І всі християни та засліплені сучасники кричали: «Алілуя»! На жаль, вони роблять це навіть з такими власниками казино, як Дональд Трамп. Потім, як це було заплановано десятиліттями раніше, був прийнятий цілий ряд декларацій незалежності Литви, Грузії, Естонії, Латвії, Білорусі, України, Узбекистану, Вірменії, Казахстану. Гласність та Перебудова призвели до майже божественної політики розрядки між Радянським Союзом і США, а також до наступного ядерного роззброєння, чого прагнув увесь світ. І, незважаючи на цей порятунок, який прийшов безпосередньо від Росії, ненависть до Росії дивним чином не тільки збереглася, але й відтоді продовжує зростати. На цьому наш військово-політичний огляд минулого століття закінчується. Хто ще здатний щось сприймати – нехай відірветься від постійної антиросійської пропаганди в ЗМІ. Росію необхідно почати сприймати як Росію до посилення іноземного втручання, оскільки дестабілізуючі провокатори лише змінили умови гри, але їхня ненависть до Росії ще більше розпалюється, як і всі пов'язані із нею упередження, які вони раніше самі ж і спровокували. Адже подібний наклеп покликаний розпалити війну між Європою та Росією, як це сьогодні, у 2019 році, відбувається в Східній Україні. Поки Росію демонізовано всупереч усім явним фактам, уся Європа залишається в небезпечній зоні третьої світової пожежі. Адміністрація США з васалами НАТО вкотре посилює небезпеку війни, знову прагне інтегрувати Україну в ЄС, тобто в НАТО. Незважаючи на те, що пообіцяв би українському народу новий Президент України: поки цей непокірний і, отже, все ще існуючий більшовицький лад не буде викрито та скасовано, жоден президент не буде вихідцем зі свого незалежного народу. У всіх дестабілізованих через США та НАТО країнах, після повалення президентів, для «вільного вибору» будуть надані лише інсайдери. Отже, ці, так звані вільні та демократичні вибори, які отримали таке схвалення в ЗМІ, є найбільшим політичним обманом сучасності. Висновок: агресори неймовірно злого умислу тримають людство в залізних лещатах, і вони нещадно прагнуть до світового панування. Але тепер настає час, коли народи вчаться розпізнавати цю темну гру і, на противагу, повалять цих самообраних правителів та чиновників, які зазіхають на права всіх народів. Всі, кому відкриються очі на правду, більше не будуть служити цим терористам у псевдодемократичному одязі. У 1990р. Михайлу Горбачову за політичні реформи була присвоєна Нобелівська премія миру – нехай надалі її надають лише тим, хто без стратегічного лицемірства поверне справжній мир, радість та силу в світ.

від is.

Джерела/Посилання http://www.kla.tv/Gaddafi
http://www.kla.tv/13980
http://www.kla.tv/6673
SENDEREIHE "Zarenzeit im Visier" auf radio-tribunal.ch (unterhalb klicken) http://www.radio-tribunal.ch/?v=podcast&sid=2