Маніпульована картина світу – яким чином формується наша думка

02.11.2017 | www.kla.tv/11384

«Експрес-газета» − це швейцарський журнал, видавці якого пропонують читачам незалежну альтернативу «медійній одноманітності» засобів масової інформації. Газета, яка щомісяця видається у друкованому вигляді, має своїх абонентів у всьому німецькомовному регіоні. У передовій статті лютневого випуску 2017 року під назвою «Маніпульована картина світу − як формується наша думка» проливається світло на те, що практично всі джерела інформації, до яких звертається звичайна людина, зрештою, знаходяться у руках невеликої впливової еліти. І це незважаючи на вдавану різноманітність. Редакція «Експрес-газети» дозволила каналу Klagemauer-TV відтворити цю повчальну статтю у повному обсязі: «Прогрес та демократизація нашого західного суспільства зробили можливим те, що кожен має доступ до будь-якої інформації. Якщо я бажаю отримати інформацію, то я можу це зробити. Ми живемо у прославлене століття інформації, коли за допомогою Інтернету будь-яка інформація у вільному доступі. Як відомо, знання − сила. У такий спосіб зрілим, освіченим, начитаним громадянам з відповідними загальними знаннями, надана влада жити вільно та незалежно. У крайньому разі, це одне із багатьох переконань, які формують наш світогляд. Також і фундаментальне право на свободу слова та висловлення власної думки теж записано майже в усіх конституціях західних суспільств і ґрунтується на статті 10 Конвенції ООН про захист прав людини: «Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів». Сьогодні, якщо я, зрілий та зацікавлений громадянин цього вільного суспільства, хочу отримати інформацію, то до моїх послуг безліч джерел. По-перше, я щодня читаю газети, та, окрім того, іноді спеціальні журнали. При цьому я враховую їхню історію, серйозність та репутацію, а також широкий вибір. Зрештою, я хочу сформувати свою власну незалежну та обґрунтовану фактами думку. Але кожна людина повинна замислитися над тим, що все-таки переважна більшість цих друкованих засобів масової інформації (також, як і всі теле- та радіостанції) у світі належать невеликій кількості дуже впливових медіа-груп. Їхні керівники, директори та головні редактори регулярно відвідують зустрічі, де таємно обмінюються інформацією з іншими лідерами бізнесу, політики, армії, науки, Інтернету тощо, щоб узгоджувати та будувати плани на що б то не було. «Так, але чому я нічого не читаю та не чую про це в ЗМІ?» − запитаєте Ви. Мабуть, Ви самі здогадалися, чому. Скільки журналістики у новинах? Журналісти та редактори − це такі самі люди, як ти і я, які колись вирішили опанувати цю професію, щоб, зобов'язуючись істині, проводити журналістські розслідування, виявляти та публікувати зловживання. Якби це було так просто: велика частина отриманої інформації, особливо, якщо йдеться про міжнародні події та відносини, збирається так званими інформаційними агентствами та поширюється по всьому світу в тисячі редакцій. У даний час власні журналістські розслідування у газетному бізнесі належать, швидше за все, до романтичного символу минулого; інформаційні та піар-агентства задають зміст, який журналісти, як продавці за прилавком, здебільшого лише «запаковують», ставлять своє ім'я та передають читачеві. Хто ще ніколи не помічав, що у різних, незалежних один від одного газетах, друкуються однакові статті, параграфи чи речення? Трохи інша думка: чи мав на увазі колишній президент Швейцарії Улі Маурер ці обставини, коли у 2013 році говорив про панування медіа-картелів перед зібранням гільдії журналістів? Інформаційні та піар-агентства впродовж останніх десятиліть перейняли зміст. Більша частина випускників журфаків переходять безпосередньо у піар-індустрію, інакше вони змушені рахуватися з фінансовими проблемами та тяжкими наслідками. Усім нам потрібно зрозуміти, що фінансова залежність усіх друкованих видань, за зрозумілими причинами, не дозволяє їм розслідувати та робити критичні репортажі про рекламодавців, незалежно від того, скільки за ними нечистих справ. Хто платить, той і замовляє музику. Причини бути недовірливим Ми узагальнили декілька пунктів, чому, читаючи ранкову газету, якщо таке взагалі має місце, необхідно робити це з обережністю та скептицизмом: • Численні газети, телеканали, радіостанції та інші медіа-продукти у всьому світі – все належить одним і тим самим нечисленним медіа-концернам, які знову-таки знаходяться у приватній власності декількох осіб. • Їхні генеральні директори та шеф-редактори вплутані у вищі, приховані від громадськості, мережі. • Здебільшого зміст пропонується агентурами новин та піару. Наслідок − далекосяжна уніфікація та «медійний мейнстрім», як сказав президент Швейцарії Улі Маурер у 2013 році. • Уже на стадії отримання освіти й надалі у професійній діяльності, класичний журналізм витісняється піарівською агентурою (Public Relations; PR), завдання якої «запакувати» інформацію за задумом замовника і потім «продавати» її споживачу! • Цілком зрозуміла фінансова залежність від рекламодавців (найчастіше, великих концернів) робить неможливим для будь-якої газети справжнє журналістське розслідування та публікацію критичних статей у їхньому напрямку. Альтернатива у мережі? Подібні обставини вже відомі багатьом людям і, на щастя, сьогодні під час технічного і дигітального прогресу, є Інтернет, який робить мене незалежним від ЗМІ. Авжеж, на формування мого світогляду впливає Вікіпедія − енциклопедія вільного (!) змісту, що виникла демократично та органічно із суспільства: серйозна, безкоштовна, саморегульована, незалежна і, отже, найбільш близька до істини. З цього виходили безліч споживачів, які теж прагнули зробити свій внесок у це благородне, яке звучить досить демократично, бачення «джерела істини для всіх» та ґрунтовно розслідуючи, ділилися з громадськістю якраз тією інформацією та знаннями, які неможливо було знайти у ЗМІ. Але мов від руки чарівника, ці публікації через короткий час зникали! Усі публікації, які видалили, мають дещо спільне: вони спростовують загальний тон ЗМІ та «виправляють», використовуючи докази, офіційну, але неправдиву історію, або, у двох словах: вони суперечать світогляду цієї системи! Ті, хто знову намагаються зробити доступними для громадськості свої обґрунтовані пізнання − блокуються, а їхній аккаунт видаляють. Яка демократизація знань! Зважаючи на багатомільйонні публікації із усього світу, зрозуміло, що для контролю та майже одночасної цензури/корекції небажаних даних необхідний контролюючий апарат гігантського масштабу. Одна тільки думка про це наводить жах. Допомога у "перетворювачів світу" Але якщо ЗМІ, а також Вiкiпедiя, якою користуються усі, не виконують того, що від них очікують громадяни, а саме: надання достовірної інформації, то люди, напевно, змушені звернутися до незалежних джерел. Amnesty International (Емнесті Інтернешнл, жирним виділено наголос), Human Rights Watch (Х'юмен Райтс Вотч), Greenpeace (Грінпіс) та інші незалежні неурядові організації мають високу репутацію серед населення та користуються великою довірою. По-іншому й бути не може, адже вони є голосом тих, хто страждає від поневолення, тортур та пригнічення. Співробітники цих організацій керуються ідеалізмом, жертовністю, безкорисливістю та бажанням допомагати. Здається, що більше, ніж необачно, навіть безсовісно, ставити під сумнів зміст істини в інформації таких неурядових організацій. Таким чином, західні політики з метою уявного дотримання прав людини або демократизації постраждалих держав, охоче залучають, наприклад, повідомлення Amnesty International (Емнесті Інтернешнл, жирним виділено наголос) або Human Rights Watch (Х'юмен Райтс Вотч) про тортури з метою виправдання та зміцнення власної позиції перед громадянами. І тут, при більш уважному розгляді, відкривається складна картина зв'язків та впливу урядів, концернів та секретних служб – звичайно, тільки на верхніх поверхах! Куди не поглянь − усі впливові неурядові організації, фонди, аналітичні центри та рухи є дуже корисними інструментами для панануючої системи. За допомогою так званих псевдо-незалежних установ нашим суспільством маніпулюють таким чином, що воно підтримує та виправдовує те, що суперечить міжнародному праву: військові та навіть злочинні акції свого уряду зі щирим переконанням, що чинять благородно? Одну за іншою бомблять суверенні країни та відправляють у кам'яний вік − це все під приводом демократизації та прав людини? І чому ті ж самі організації, чиї повідомлення сприяли цим війнам, сьогодні вимагають від Європи розселення мільйонів мігрантів замість того, щоб допомогти жертвам на місцях? Останній порятунок: наука Джерел інформації, гідних довіри, стає все менше, а мої сумніви зростають. Як мені незалежно створити власну думку, якщо я взагалі не маю доступу до необхідної для цього правдивої інформації? Зрештою, я завжди знаю тільки те, що й повинен знати? Тоді висновки, які я роблю, тобто мою особисту думку − легко передбачити, а моїм світоглядом − маніпулювати? Це вже занадто, адже у нас є ще й наука, якій швейцарською конституцією гарантована свобода досліджень та поглядів. Після вищезазначених переживань, незважаючи на захищеність конституцією, до мене підкрадаються невеликі сумніви − я починаю шукати у Гуглі. Результат, як Ви вже можете очікувати, позбавляє ілюзій: йдеться про незалежну науку, в той час як тільки у маленькій Швейцарії існує понад 300 так званих «кооперацій» з приватними інвесторами, котрі, як правило, є фондами та концернами із оборотами у десятки мільйонів! Мені здається, «незалежність» – це дуже м'яко сказано, все одно, якою піарівською агентурою нам це підноситься! Тільки один банк UBS (У Бе Ес) фінансує нову наукову установу в університеті Цюріха сумою в 100 мільйонів франків (!). Згідно з дослідженням швейцарського телебачення, в усій Швейцарії купують кафедри в університетах, впливають на дослідження, маніпулюють або просто не опубліковують матеріали. За словами професора державного права університету Берна (наголос на е), будь-яке дослідження або публікація професора оплаченого концернами має нульове значення. І на просторих полях науки можна без кінця перераховувати залежність, вплив, корупцію та маніпуляцію світового масштабу. Обґрунтовано можна стверджувати, що світогляд нашого західного суспільства значною мірою є продуктом маніпуляції. Байдуже, як я хочу втамувати мою спрагу знань: за допомогою преси, Вікіпедії, досліджень чи інших джерел, які здаються правдивими, я здебільшого знаходжу уніфіковану, упереджену та маніпулятивну інформацію. Або, інакше кажучи, якщо виходити із протилежного до громадської думки, то частіше за все потрапляєш найближче до правди.

від and

Джерела/Посилання www.expresszeitung.com