НАТО у Прибалтиці - «Це може бути початком чогось більшого»

11.10.2017 | www.kla.tv/11263

31 липня 2017 року американський віце-президент Майкл Пенс зустрівся у столиці Естонії Таллінні з главами трьох прибалтійських країн: Естонії, Латвії та Литви. Крім того, він відвідав солдатів батальйону НАТО, розміщеного в Естонії. За словами дипломатичного кореспондента Швейцарського телерадіоканалу SRF (Ес Ер Еф) Фреді Гштайгера, мова йде про підрозділи НАТО, що знаходяться у бойовій готовності, де 1000 осіб служать під командуванням Великобританії в Естонії, 1000 осіб - під командуванням Канади у Латвії та 1000 осіб - під німецьким керівництвом у Литві. На додаток до цього ще 1000 американських солдатів у Польщі. Ця присутність значною мірою символічна і є знаком для Москви, що вхід у Прибалтику має свою ціну, сказав Гштайгер. Але знову ж таки, який стан справ із НАТО? Чи дійсно мова про те, щоб захистити народи, що знаходяться під загрозою, від агресорів і цим гарантувати мир? Відповідь на це питання дає доповідь американського наукового співробітника у галузі економіки Шона Джервасі, яку він читав 13 і 14 січня 1996 року у Празі. Свою політичну кар'єру він почав у Білому домі як радник з економіки у Джона Ф. Кеннеді. У пізні 80-ті він приділяв особливу увагу холодній війні і показав при цьому, які фактори є вирішальними для розвалу Радянського Союзу. На початку 90-их років Джервасі керував групою дослідників, яка збирала і документувала інформацію про роль США і НАТО у зв'язку з розпадом Югославії. Слід відмітити, що 19 червня 1996 року, тобто через кілька місяців після своєї доповіді, він несподівано помер у віці 63 років у Белграді (Югославія) від раку шлунка. Точніші обставини, що привели до його смерті, невідомі. Ось кілька уривків із його доповіді «Чому НАТО знаходиться в Югославії?» від 13 і 14 січня 1996 року, що дають відповідь на справжній мотив, який рухає НАТО: - «Організація Північноатлантичного договору (НАТО) була заснована у 1949 році з метою захисту Західної Європи від можливої військової агресії з боку Радянського Союзу. Із розпадом СРСР 21 грудня 1991 року ймовірність такої агресії зникла, якщо вона взагалі коли-небудь існувала». - «Однак, певні групи у країнах НАТО майже одразу почали наполягати на «оновленні» НАТО і навіть на його розширенні у Центральну і Східну Європу. НАТО потрібно було знайти нові області дії, щоб виправдати своє існування. Найголовнішу роль при цьому відігравала ідея, що країни Заходу, незважаючи на закінчення холодної війни, могли б зіткнутися з «проблемами безпеки», що виправдало б увіковічнення цієї організації. Тодішня Югославія була при цьому випробувальним полем». Зона дій НАТО до 1991 року обмежувалася так званим союзним договором. Це означає, що у разі збройного нападу на одну з країн НАТО всі інші країни НАТО надають військову допомогу. - Але Джервасі бачив справжню причину збереження НАТО у тому, щоб забезпечити управління США у справах Європи, а також глобально. Розпад Югославії, що почався у 1991 році внаслідок громадянських воєн, став продовженням розпаду Радянського Союзу і першим кроком до розширення НАТО на Схід. - «Важливо зрозуміти, що майже з самого початку югославської кризи НАТО намагалося ввести себе у гру. Це втручання стало очевидним, коли НАТО у 1992 році направило групу зі 100 осіб у Боснію і Герцеговину, де вони створили військовий штаб під приводом підтримки сил ООН у Боснії. Один дипломат НАТО описав тоді цю операцію наступними словами: «Це дуже обережний перший крок, навколо якого ми, безумовно, не робитимемо багато галасу. Але це могло б бути початком чогось більшого ... Можна сказати, що НАТО тепер поставило ногу у дверний отвір. Невідомо, чи зможемо ми відкрити двері, але початок зроблено». - У 1996 році це була оперативна група з кількістю 60000 осіб, обладнана танками, бронетранспортерами та артилерією. Вона значно підтримувалася повітряними і морськими збройними силами під приводом виконання договору Дейтона від 1995 року для закінчення війни у Боснії. Це «щось більше», як передбачав Шон Джервасі, настало у 1999 році, коли повітряні сили НАТО протягом 79 днів бомбили Югославію. При цьому було скинуто 14 000 бомб і убито понад 2000 мирних жителів. Про напад НАТО, що суперечить міжнародному праву, без мандату ООН, Klagemauer.TV повідомляло у декількох передачах. (www.kla.tv/10196, www.kla.tv/9410, www.kla.tv/10231). Важливо зрозуміти, особливо щодо присутності НАТО в Прибалтиці, що у конфлікті в Югославії, за словами Джервасі, мова ніколи не йшла про етнічні конфлікти між хорватами, сербами, боснійськими мусульманами і пізніше косовськими албанцями. Це "далеко від дійсності". Головною проблемою в Югославії було з самого початку "іноземне втручання у внутрішні справи країни". «Після того, як (соціал-демократична) Югославія мала навесні 1992 року промислову базу і велику армію, ця країна повинна була бути знищена», - сказав Джервасі. В Югославії для НАТО мова йшла про «розвиток операції», яка повинна була привести до наступальних дій НАТО поза його досі оборонним радіусом дії - і це за допомогою військової пропаганди і політичної та медійної підтримки ключових країн. Тепер залишиться особливо критично спостерігати і документувати, чи стануть операції і регулярні маневри НАТО у Прибалтиці «початком чогось більшого», аж до світової війни.

від dd.

Джерела/Посилання http://www.srf.ch/news/international/die-balten-befuerchten-von-den-russen-ueberrollt-zu-werden
https://de.wikipedia.org/wiki/NATO#NATO_Enhanced_Forward_Presence
http://antikrieg.com/aktuell/2017_03_25_warum.htm
http://www.workers.org/ww/1997/gervasi.html
https://www.heise.de/tp/features/Der-Westen-probt-den-hybriden-Aufstand-3784080.html