Опікунство, бізнес на дітях

04.05.2017 | www.kla.tv/10450

Іво: Зараз я представлю другого доповідача цієї 13-ї AZK. Йтиметься про тему, якої ми торкаємося тут уперше. Це почалося у 2014 році: до наших рук потрапила офіційна статистика, яка говорила про те, що тільки у Німеччині за один-єдиний рік ювенальні служби забирають в опікунство 48 000 дітей. Шок! Що тут відбувається? Потім 2015 рік. Статистика знову повідомляє(і тут ми говоримо не про якісь інші статистики), що в опікунство вилучено 77 000 дітей. Після цього ми хотіли дізнатися про це докладніше. Я трохи досліджував цю тему. Що тут насправді відбувається? І тоді ти можеш побачити відеоматеріали різних просвітителів. Перед твоїми очима матері та батьки, яких це торкнулося. І я не хотів на AZK виплеснути на народ всі ці картини з великою кількістю сліз і болю. У мене було велике бажання, щоб на цю тему говорила людина, яка дійсно є компетентною, котра бачить речі трохи зі сторони ─ незалежно. І ми знайшли доповідача, який говоритиме на тему: «Опікунська турбота чи крадіжка дітей?». Це, врешті-решт, питання, на якому все загострюється. Якщо так багато дітей зникає тільки в одній Німеччині, швейцарські цифри я не знаю, може нам про це розповість доповідач, то це якраз питання: йдеться про дбайливе опікунство чи про поставлену на конвеєр крадіжку дітей? Сьогодні перед нами буде виступати автор книг, компетентна людина, я б назвав його дослідником, через те, що він написав ряд наукових книг. Ми зараз побачимо, які це книги. Він мав на серці у своїй доповіді ясно диференціювати те, що є необхідним, оскільки у нас є тут проблеми з цим, і тим, що є кримінальною справою. І я вважаю, що ми не маємо справи з людиною, яка буде нас нацьковувати ─ він дасть нам баланс. Ми сердечно вітаємо Вас, Ріхард Моріц з Німеччини. Ми зараз побачимо в його короткій біографії, про яку людину йдеться. Ріхард Моріц Народився у 1952 році, навчався на електрика, потім навчався на електротехніка, спеціалізація ─ передача енергії. Він написав роботу на тему складних електричних взаємозв'язків, також він написав про це у книзі «Теорія комплексного співіснування електроджерел». З 2010 року він займається питанням: «Довільне опікунство чи нелегальне вилучення дітей». Після ретельних досліджень й аналізів конкретних випадків, він написав низку книг на цю тему: «Німецька ганьба. Крадіжка дітей». Книги доводять наявність дуже добре організованої структури, подібної до мафії, яка розвинена в Німеччині; «Міф про єдиний випадок»; (Статистика федеральних служб говорить про те, що це не окремі випадки, а система); «Ризики зловживання обов'язком нерозголошення в допомозі дітям та молоді» ─ це настанови для всіх тих, кого це стосується, при тому, що це щодня сотні раз відбувається. Важливо, щоб батьки були в змозі самі собі допомогти, знали свої права. Ріхард Моріц є ініціатором і співзасновником об'єднання: «Діти є людьми», де він обіймає пост голови. Він мав змогу досліджувати численні випадки, аналізувати їх і писати про це у своїх просвітницьких книгах. Його сьогоднішня доповідь: «Опікунство, бізнес на дітях». (Оплески). Іво: Ви собі обрали дуже складну тему і ми просто в очікуванні, як ви з нею справитеся. Моріц: Дякую. Так, це однозначно складна тема. Ця тема набирає дедалі більших обертів. Більшість людей взагалі не знають про що йдеться. Вони щось чули, але нічого з цим вдіяти не можуть, тому що не вистачає знань. Річ у тім, що принципово потрібно знати, що там відбувається, перш ніж починати щось робити. Наша мета і сьогодні тут, і нашого об’єднання: допомогти людям. Ми не хочемо нацьковувати когось і кудись. Є дуже багато ініціатив у цій галузі, окремих ініціатив. Але вже на початку мого дослідження я переконався, що є поляризація: з однієї сторони ─ ювенальні служби зі своїми фахівцями з піару, з іншої ─ погані батьки, котрі не дбають про дітей, а потім ми, ювенальні служби, повинні допомогти. З іншої сторони ─ злі ювенальні служби крадуть дітей і це призводить до поляризації та ворожнечі, а також до того, що починається протистояння противників. Я вважаю, що потрібно диференціювати: це правда, що великий, високий відсоток... дійсно має потребу в цьому. Діти страждають й потрібно, щоб держава захищала їх, і це не можна ігнорувати. Але для початку глянемо на цифри. Перед вашими очима діаграми. Тут ми бачимо, що розвиток йде тільки до 2014 року. Пан Засек привів цифри і 2015-го, я забрав 2015-ий рік, бо там є помилки, оскільки було дуже багато дітей-біженців, яких потрібно було забирати, і тому цифра піднялася. І до цього місця було нормально для німецького становища, бо я не хотів тут плутанини, щоб було все ж таки ближче до правди. І тут ми бачимо, що маємо відмінність. Взагалі нормальна статистика зростає і спадає - це нормально, якщо її не підкручують. Але в той момент, коли статистика стрімко зростає ─ це однозначно показник того, що на неї впливають. Такою статистикою потрібно керувати. Випадкова статистика завжди зростає і спадає. Неможливо, щоб усі батьки стали погані, це без сенсу. І тепер питання: хто впливав на цю статистику? Я шукав відповідь на це запитання. І ми тут бачимо внизу: це уряди різних партій і роки їх правління. Чітко видно, хто тут відповідальний. І там є певні пункти. У 1995 році розпочалося все. З цього року федеральна служба взагалі почала вести систематичну статистику. Проблеми починаються в 1990-91 роках, коли відбулося возз'єднання Німеччини ─ об'єднання НДР з ФРН. У наступному році було змінено закон, а саме параграф 16/66. Це центральний параграф, який є важливим тут, бо там йдеться про те, за яких умов дозволено вилучати дітей. До цього моменту було так, що ювенальна служба повинна була надати суду доказати того, що однозначно була загроза для дітей. З 1991 — цього вже не потрібно робити. Тому спіраль почала підніматися, але все ще не було доказів. У 1995-му році відбулася ще одна зміна закону ─ було введено обов'язок нерозголошення для всіх тих, хто в цьому задіяний. Тут почало зростати, це було за часів пана Коля. Потім прийшов уряд соціал-демократів, за нього пішло навіть трошки вниз. Потім відправили Шредера «в пустелю», не знаю чому. Далі прийшла пані Меркель та християнські демократи разом з соціал-демократами. У 2005 році було внесено кілька змін до закону, які, в кінцевому рахунку, призвели до катастрофи. Це був документ коаліції 2006-го року, розроблений в 2005-му, де зійшлися на тому, що має бути введена система раннього оповіщення. Раніше теж були подібні системи, але зараз ця система — це, по суті, шпигунство ювенальних служб. Вони говорять, що це «неправда», але насправді це так. І ось ці мережі – це пропозиція пані Меркель. Ми їй «вдячні» за це. Ми тут говоримо ясним текстом. Потім наступний стрибок відбувся у 2012 році, там просто стрімко почало зростати. У 2012-му вийшов федеральний закон про захист дитини, він був запропонований федеральним землям. Це стосувалося того, якщо йшлося про дітей, то з усіх сфер, які мають справу з вихованням дітей, дитячою медициною, знімався обов'язок нерозголошення та передачі інформації перед службами ювенальної юстиції. Це суперечливо з точки зору передачі даних і з цим нам доводиться постійно стикатися. Так, це процес цієї історії і, на жаль, знову зростає. Потім далі феномен: хто на цьому заробляє? Хто в цьому зацікавлений, що статистика стрімко зростає?! І, на жаль, так, що це – бізнес. Насправді, це бізнес. Я не можу по-іншому сказати. Точніше, ця галузь, котра потім забезпечує цих дітей. Після того, як їх вилучили із сімей, їх передають у певні фірми чи об'єднання, де піклуються про них. Для них ці діти — це просто джерело грошей! І це було найжахливіше, про що я дізнався в моїх дослідженнях. Так, діти після вилучення з сімей, стають товаром. У них більше немає прав, їх просто при потребі туди-сюди перепихають. І це свинство! Я просто так скажу, я змушений просто так сказати! (Оплески) І це той фронт, на якому я ангажуюсь, і чому я створив це Об'єднання. Це було необхідно, тому що я бачив: я маю справу з мафією, і це мені надто небезпечно наодинці, мені потрібне теж підкріплення, і тому я створив Об'єднання. Я не знайшов спочатку об'єднання, тому що в цій області була дуже велика поляризація. Коротко кажучи, я створив власне Об'єднання, ми можемо це фінансувати і можемо тепер працювати. І ось ця статистика тепер виглядає так: в німецьких сім'ях вилучають приблизно 100 дітей в день, кожного дня —і в неділю, і в святкові дні. Кожного дня вилучається 100 дітей! Це правда. І, згідно з федеральною статистикою, я можу це довести. Тобто нас тут немає в чому дорікнути. За 10 років опікунство розвинулося втричі, і це дуже багато. Із цих ста на день 16%—це виправдано, 16% —це дійсно є загроза дітям, є непряма загроза, можлива і так далі, і їх теж вилучають. Так, але ми визначили, що означає крадіжка дітей, тут йдеться про нелегальне взяття дітей під опіку. Справа не в тому, що діти будуть просто отримувати допомогу, ні. Якщо дітей просто вилучають довільно або на підставі вигаданих причин, це грабіж, це крадіжка! Або якщо дітей на підставі якогось сумніву чи підозри забирають і потім не повертають.І хоча з'ясувалося, що підозра необґрунтована, і дітей все-таки не віддають, а забирають, то це теж крадіжка дітей. Тобто у нас 16% справжніх причин, а інші—не в порядку, і за законом не в порядку. Тут ми маємо пару трюків, щоб все чисто працювало, але ми цього торкнемося потім. Тут у нас іще питання: хто на цьому заробляє? У когось є ідея? Напевне, ні. Я скажу коротко. Якщо запитати політика або співробітника ювенальної юстиції по темі грошей, то вони скажуть: «Ні, ні, ми цього не хочемо! Це коштує державі дуже багато грошей». У цій області у них оборот в 40 мільярдів на рік. Але тіньова цифра—100 мільярдів на рік. Уявіть собі, 100 мільярдів на рік! Але 40 мільярдів доведено статистикою, це можна довести. Це величезна купа грошей! А те, що говорять «у держави багато витрат» —це обман. По-перше, держави не існує в цій формі, держави не існує! (Оплески) Є федеральні об'єднання, комуни, землі. І комуни повинні платити за ці соціальні питання. Це в Німеччині, в інших країнах— схоже, але в Німеччині ось так. Комуни, тобто земельні об'єднання, повинні платити ці гроші. Це 100 мільярдів, нехай буде 40 мільярдів, вони не зникають ці гроші, у відро для сміття їх не кидають, а відправляють в економічний кругообіг. І це дуже персонал - інтенсивна справа в питанні зарплати там та інше, але федеральні землі багато отримують назад у вигляді прибуткових податків. Тобто федерація отримує левову частку, вона отримує мільярди, добре заробляє на цьому, а комуни отримують пару відсотків ─ про це говорити не варто, тобто, можна сказати, комуни платять, але це теж неправда! Це брехня! Так, комуни повинні десь знайти ці гроші, але як тільки забирають дитину, тоді держава, так звана, приходить і каже: «Почекайте, батьки винні, і вони повинні платити!» Але у батьків так багато забрати не можна, у них немає доходу, тоді дивляться: є у них щось, що можна конфіскувати? Якщо немає, дивляться у бабусі, у дідуся, чи є там що-небудь: якісь спадщини для дитини або для батьків? Якщо так, їх відразу беруть під арешт. І ось тепер найцікавіше: якщо нема чого взяти на цьому рівні, тоді борг переходить на дитину. Так, як це не страшно, але це так! Не знаю, пройде цей закон чи ні, але є законопроект. Потім, коли діти будуть заробляти, їм принесуть рахунки. Уявіть собі, що дитину відразу після народження ─ це дуже сьогодні в ходу ─ забирають під опіку і вона до 18-ти річного віку знаходиться в дитячому будинку. За цей час на ній зробили оборот в 1 мільйон! Тепер ви знаєте, скільки коштує ваша дитина! Вони (діти) дуже цінні «речі»! Тобто, якщо взяти точно, комуна теж нічого не платить. Іноді, де нема чого взяти, їй доводиться нести витрати, але, як правило, вона свої гроші знову отримує назад. Іншими словами, держава не платить за це нічого! Це правда. А завжди говорять: «Державі коштує багато грошей, багато грошей». Ні! Я чути цього більше не можу. Вірите чи ні, але це так! Потім є ще інша точка зору, де теж задіяний уряд і теж заробляє на цьому ─ це трудовий ринок. У 2013 році була проведена кампанія з боку ювенальної юстиції під гаслом: «Допомога молоді, яка досягає мети». Робили рекламу в школі, всюди. Потім було повідомлення в пресі, там з гордістю говорили, що за чотири роки вони створили чверть мільйона робочих місць, і що ніяка галузь економіки не створила таку кількість робочих місць, як ювенальна юстиція. Статистика робочих місць ─ це наче вивіска успіху уряду даного періоду. Це і критерій для населення, для оцінки роботи уряду, це їм з дитинства вселили. Вгорі у нас показник від біржі праці по безробіттю, а знизу ─ це статистика судових процесів після вилучення дітей; мається на увазі розміщення дітей в установи для опіки там, де ця галузь заробляє гроші. Якщо ви порівняєте ці статистики: в тій мірі, як зростає статистика вилучення дітей, так спадає статистика безробіття. Якщо точно подивитеся, то побачите, що статистика безробіття йде із запізненням в один рік. І це доказ того, що це ─ наслідок нижньої статистики. В цьому суть. Але є ще інший великий, хто заробляє на цьому. Це Євросоюз. Це Євросоюз! Якщо Швейцарія хоче туди вступити чи ні, як я чув доповідача переді мною ... але суть така, що наш брутто- соціальний продукт ─ це і розрахункова точка ─ скільки платити кожній країні окремо. Це не тільки німецька проблема, в Австрії та ж сама проблема,в інших європейських країнах також. І на кожній країні ЄС заробляє, і тому це не функціонує. І в минулому році було три тисячі петицій, які в цьому напрямку передали в Брюссель, і котрі залишилися без відповіді. Ніхто нічого не відписує, ми не можемо чекати на допомогу від Євросоюзу або від уряду, тому що вони свого золотоносного «осла» не пустять під ніж. Я вам із задоволенням сказав би що-небудь інше, але на жаль, це так. (Оплески) Хто ще заробляє? Це великі церкви, вони ділять цей ринок. Протестантська церква і дияконські служби мають більшу частину, і за ними йде католицька церква Карітас. Протестантська церква в 2014 році отримала половину прибутку з соціальних фондів; не тільки від дітей, а й з будинків для людей похилого віку. Прогресує вихід членів із церков, але як компенсація вони беруть участь в мільйонному бізнесі з вилученням дітей. Я даю просто цифри, як є.. Потім ще інша точка зору. Це ті мережі, які мене так гнітять, ці мережі ─ це шпигунські організації. І в 2005-му, в 2006-му роках ініціатива була спочатку в землі Рейнланд- Пфальц. Це пілотний проект, щоб була встановлена координація між психологією дорослих і ювенальної юстицією, і це має наслідки. Я ось склав таку карту: ці кружальця ─ це кола з радіусом в 15 кілометрів навколо психіатричних закладів. І між 2005-им ─ це рік до цього проекту, і 2008-мим ─ це два роки пізніше, я випадково отримав в руки ці статистики, тому що у ювенальних служб ніколи нічого не отримаєш, але я їх отримав, і склав це. І ось у нас №1 округ Альцай-Вормс, там приріст 2400%. Треба собі уявити, це в 24 рази більше! Це величезна-величезна купа! В порівнянні з іншими, це найгірше. І 75% вилучених у 2008 році дітей в землі Рейнланд-Пфальц знаходиться в 15 кілометрах від цих центрів. І це основа цього проекту, і просто для затвердження ось цієї мережі «рання допомога». Іще що потрібно знати. Інший проект, який називається «Психічно хворі батьки». Тобто приймається така аксіома: якщо хворі батьки, значить хворі і діти, значить їх треба забирати . Я не можу зараз все довести, саме ось це, все інше можу , це ─ ні, але я переконаний, що все це так. І це та проблема, яку ми зараз маємо. І тепер ми підходимо до процесу, як відбувається таке вилучення дітей. Це все дуже просто. Надходить анонімний дзвінок про небезпеку, потім приходить ювенальна служба в цей будинок, і там же робиться найбільше помилок з боку батьків. Наступний крок: силою поліції забирають дітей зі шкіл та дитсадка, їх просто забирають, справжній кіднепінґ з великим психологічним збитком для дітей. У дітей забирають все ... батьки, друзі, родичі. І дітей потім тижнями, місяцями переховують від батьків. Батьки часто три місяці не знають, де їхні діти. А потім це йде в суд, потім починають судовий розгляд. На цьому судовому розгляді вирішується, як часто батьки можуть бачити дітей. Як правило, раз на два тижні, в чотири тижні одну годину. Це дуже- дуже мало. Потім до цих контактів зустрічей дозволяють вихід дітей з батьками у супроводі когось,і хоч діти і батьки не у ворожості, проте обов'язковий супровід. Якщо я таке бачу, в мені піднімається тривога. Але є логічне пояснення цьому, треба трохи знати юридичне підґрунтя цього всього, це все не так просто. Суть така, що ювенальні служби не мають жодного доказу, мають тільки анонімне свідчення. Цього не вистачає, щоб переконати суд, що дитину можна забрати назавжди, і тому потрібні докази, і потім їх створюють. І ось ця супроводжуюча особа пише доповіді, і їх потім порівнюють з іншими доповідями, це потім йде в суд. Потім в суді кажуть: «Тут має місце факт загрози дитині, але я тут не компетентний, я юрист, тому потрібен експерт». Експерт бере потім ці вигадані доповіді і робить з них експертний висновок. І згідно думки деяких експертів, (там є різні цифри), але близько 85% цих висновків не придатні для обґрунтування в суді, однак їх приймають, і з ними поводяться так, ніби це стовідсоткова правда. І ці речі потім потрапляють в архів, і там вони зберігаються. І потім буває, що діти другого і третього покоління теж вилучаються. Наприклад, молода жінка (її забирають дитиною) потім вона сама вагітна. Служба ювенальної юстиції дізнається про це. Дитину після народження відразу забирають і це до третього покоління так іде. Це катастрофа! Добре, воно тепер так, як є. Але все це функціонує лише тоді, якщо йде дуже інтенсивний обмін інформацією. І щоб всі ці доповіді порівняти одну з одною, потрібно між собою комунікувати. Хто пише доповідь, отримує старі доповіді, як зразки. Ми знаємо це на підставі отриманих справ, ми можемо це все бачити. Це не вигадка. І воно функціонує тільки, якщо є дуже сильний обмін інформацією. І це можливо тільки тоді, коли ювенальні служби отримують звільнення від обов'язку нерозголошення. Тобто вони отримують вже підготовлені доповіді, по суті на 99% непридатні, вони не відповідають припису закону. Але це має той недолік, що ювенальні служби мають право будь-кому віддавати ці дані, пересилати ці дані. І у зв'язку з цим законом про збір даних, це охоплює навіть кілька поколінь. І я знайшов доказ, що воно так і задумано. Наприклад, ювенальна служба міста Кобленс дає для землі Рейнланд-Пфальц рекомендацію. Там написано, що обов'язок нерозголошення може бути знятий в будь-який час, (тепер в дужках, увага! ─ В іншому випадку, «це зберігається і після моєї смерті»). Тобто це перекладається на Вас, де і що зажадає ювенальна служба, про це самі подумайте, це я вам не скажу. Для мене ясно, що це має відношення і до наступних поколінь, чию інформацію вони хочуть мати. Це потім відображається і в статистиці. Тут у нас є ще інша статистика, будь ласка, не втрачайте свідомості. Візьмемо спочатку праву статистику. Два кольорових стовпчики - це 2014 і 2015 рік. З 2014 року ці цифри є в статистиці, до цього їх не було. Білі стовпчики, це розрахунок попередніх років. І для порівняння, з 2014 по 2015 у нас приріст в 42%. Це діти, які після народження прямо з лікарні були взяті під опіку. Це ми називаємо «крадіжка немовлят», на відміну від «крадіжки дітей». Тут ми маємо іншу статистику. Діти до трьох років, тобто діти, яких забрали у віці 3-4 місяців .Якщо порівняти ці статистики, то ясно, що тренд у тому, щоб дітей якомога раніше забирати під опіку. Тепер питання: коли ж починає ювенальна юстиція збирати дані? Це починається за два-три місяці до народженням. Служба називається «лоцмани немовлят». Ці «лоцмани» відвідують майбутніх мам і вижимають з них інформацію, якою і заповнюють опитувальні листи. Там різні питання: про доходи, є одне питання про стан освіти матері. Погана освіта матері, тоді є підозра, що дитина в небезпеці, і так далі. У кого погана освіта, у того погані шанси. Я знаю людей, у них погана освіта, вони не мають навіть середньої освіти, але вони прекрасні батьки, це не має відношення до освіти, але хто потрапив на ці рейки, у того проблема. Це наслідки ось цієї мережі, яка в дії. Я приписую це ось цим мережам, і тим самим пані Меркель, бо це все йде на неї. Мені дуже шкода, але це так! Отже, ми побачили, як все це працює. Зараз я хочу сказати кілька позитивних речей, бо я не хочу вас всіх тут пригнітити. Якщо на все це так подивитись, то, здається, що ми нічого не можемо зробити. І часто, коли люди звертаються до нас, вони кажуть: «Я не знаю, що робити. Мені адвокат не може допомогти і ніхто!» Але можна щось зробити! Безумовно можна щось зробити! І потрібно щось зробити! Отже, ми з нашим Об'єднанням написали ось цей чек-лист. Це є дослідження тих випадків, які потрапили до наших рук, і ми перевірили все це і пройшли всі ці кроки з членами Об’єднання, вибрали там кілька місць із нашого оточення і зробили це. І я хочу вам розповісти коротку історію. Разом із другим головою нашого Об'єднання ми були присутні при відвідуванні одного будинку і прийшли туди як помічники. Ми підготували необхідні папери і були там. Прийшла одна людина з ювенальної юстиції, що незвично, як правило, приходять удвох. Прийшла одна людина і батькові був зроблений докір, що на підставі подій в їхній родині, до них надійшло повідомлення про небезпеку, і вони прийшли. На прохання показати це повідомлення, нам було відмовлено. Тоді ми сказали: «Скажіть у чому саме суть, і ми подивимося, як допомогти». І що важливо було знати, що дочка просила перевести її до іншої школи. (Вона була мусульманка і піддавалася мобінгу у школі, що і підтвердила ювенальна служба). Її перевели, і це був єдиний шанс закінчити школу. Так все начебто владналося. Але потім до суду надходить повідомлення і там зразу зверху було написано, хто там був: «представники ювенальної юстиції», тобто у множині, хоча була лише одна людина. А нижче було написано: «Ні дочка, ні батько не були готові прийняти якусь допомогу», хоча дочка просила допомоги. І так воно пішло до суду. Я сказав: «Зачекайте, так справа не піде!» Я і другий голова дали свідчення, підтверджене нотаріусом, і поставили все на свої місця. І наслідком цього було рішення суду, що немає підстави забирати дитину із цієї сім'ї. Всього було четверо дітей, яких могли забрати, хоча мова йшла лише про старшу дочку. Цим ми врятували дітей. І потім двома місяцями пізніше іншої людини з ювенальної юстиції, яку ми шукали, не виявилося там, її переправили кудись в інше місце, але там її теж не було. Це нас більше не цікавило по суті. Та потім сталося щось дивне. Потім адвокат цієї родини написав мені листа: «Що ж мені спало на думку звинувачувати ювенальні служби». Уявіть собі! Це адвокат цієї родини, який повинен був захищати її! І потім він погрожував батькові: «Або ви працюєте з ними (з нашим Об'єднанням), або зі мною». Тоді батько знайшов іншого адвоката, і той впорався із завданням, і дитина була врятована! (Оплески). Тобто можна щось зробити! Чому нам пощастило цим простим трюком врятувати дітей? Тому що ми знали, що замислили ювенальні служби, і ми знали, як із цим поводитися. Це вирішальний пункт: потрібно знати, що відбувається! І це мій намір, що я тут хочу сказати. Можна щось зробити! Потрібно мати сміливість, часом нахабство, потрібно мати право на своєму боці і, десь, дипломатію. Так, де потрібно - дипломатію, де - боротьбу і, якщо це зробити добре, можна багато чого досягти ! У нас є ще один інструмент. Так, цей чек - лист можна безкоштовно взяти в інтернеті. Я хочу, щоб люди це знали, ми не хочемо, щоб тут хтось щось заробляв, тобто всі брошури безкоштовні. (Оплески) Є ще інший інструмент, який дуже ефективний - це безкоштовна електронна книга на тему скарг. Є два види скарг: один - скарга проти службового рішення, це юридична скарга; і є скарга на неправильну поведінку співробітників ювенальної служби. Їх не можна плутати між собою, інакше не буде функціонувати. Скарга на службові рішення подається без форми, і нам службові інстанції часто хочуть нав'язати, що це робити марно, але це брехня. Отже, скарга на службовий підхід справи - це одне. І потрібно там розрізняти, що правда, а що брехня. Тобто, можна писати без форми, просто, наприклад, я пишу скаргу на співробітника ювенальної юстиції. Вона йде до керівника, і керівник звідти пише, що через ту чи іншу причину скарга не приймається. Цю відповідь ви завжди отримаєте. Хоча не завжди, та іноді буває, що процес буде зупинений. Проте, якщо скарга відхилена, а становище не змінюється, тоді йде скарга на керівника даної служби. Це може бути бургомістр. І причому скаргу не на співробітника, а на керівника, що він не виконує свою роботу. Розумієте різницю? Якщо він робить ту ж саму дурницю, тоді і його начальник, його керівник отримує скаргу, тому що бургомістр не виконав свій обов'язок. Ми теж написали кілька скарг від Об'єднання. Більшість скарг доходять навіть до Окружного уряду, тому що вони запитують у Земельної Ради: що сталося? І потім, як правило, непорозуміння усуваються. Якщо ця скарга задовольняється, ми припиняємо писати. Ми не хочемо розпалювати ситуації. Декілька скарг ми довели до самого верху, до Парламенту землі і так само писали петиції. Я можу навести тут приклад. Це було минулого року. Була родина, вона чотири роки намагалася отримати доступ до справ, але два адвокати не впоралися. І тепер знову до них добралася ювенальна служба і потім вони звернулися до нас. Мати прийшла до нас, і я сказав: «Добре, ми надішлемо нову заяву». Написали заяву від нашого Об'єднання і сказали: «Ми хочемо подивитися у справи, включаючи і старі документи». Так, тому що я думав, що, можливо, там є правда. І одночасно я сказав, що я як представник Об'єднання буду допомагати цій родині. І потім прийшло велике здивування чи сюрприз. Так, родина віддала заяву і таке інше, і також моє підтвердження, що я буду там. І коли він прочитав моє ім'я, то сказав: «Цей до мене у будинок не прийде!» Це сказав представник Земельної Ради. Я спочатку трохи образився, але потім схаменувся і сказав: «Добре, це ще один привід написати скаргу!» І я написав ще скаргу, тому що він не дає нам закрити справи і відмовляє нам у відвідуванні його закладу. І це дійшло до Окружного уряду. Від уряду надійшов лист, у якому вони вимагали від Земельної Ради резюме, і як тільки воно надійде, ми його отримаємо. Через 2 тижні від ювенальної служби надійшов лист: «Звичайно, родина може прийти, можете читати, можете взяти з собою, кого хочете.» Бачте, те, що чотири роки було неможливим і раптом стало можливим! Це був великий успіх, ми були дуже раді. Але воно не завжди так функціонує, я не можу гарантувати, що воно так буде працювати. Паралельно був інший випадок, дійшло знову аж до землі Нижня Саксонія. Ми не отримали доступ до справи, але в ювенальних службах нам сказали деякі речі, які ми не знали, бо не мали доступу до справ, а тепер це може взяти адвокат, щоб пробити свій захист. Тобто ми трохи втрачаємо час, але одержимо доступ до справ. (Оплески) Тут деякі речі вимагають терпіння. Є шанс, якщо робити ці речі правильно, шанси збільшуються, але немає гарантій. Інший приклад, це було на початку нашої діяльності. Ми написали скаргу, там ювенальна служба тільки половину справ послала до суду. Але, якщо ювенальні служби щось не посилають, значить там дещо приховують, що для батьків було б важливо. Тому їх замовчують і приховують, і ми в цьому могли переконатися. Написали скаргу про це, і потім служби ювенальної юстиції передали нам потрібні документи, тобто ті речі, які ми навіть не бачили.Там був один документ, і я сказав: «це чудово, що ви тут робите». Це було так, що суд вирішив: дитину забирають до інтернату, в притулок. Тоді дитина сказала: «я накладу на себе руки». І тому, що є загроза суїциду ─ відразу в психіатрію. Але направлення в психіатрію написав експерт, а не психіатр, і суддя прийняв це. І ми написали тоді не скаргу, а написали позов до суду. І проти цих співробітників ми написали позов, і суд все-таки прийняв всі наші докази, а їм виписали штраф, сміхотворний штраф, але все-таки. І ця співробітниця мала прийняти рішення суду і ще раз підтвердити кваліфікацію експерта і так далі. Але вам я хочу сказати, що дуже важко пробитися зі своїми скаргами, однак я хочу вас підбадьорити: пишіть скарги, пишіть позови, може, це те, що потрібно, це ваша крапля, яка переповнить чашу! (Оплески) Ще другий аспект. Звичайно, ми хочемо допомогти людям, щоб вони забрали своїх дітей назад. Але це не тільки їхні діти, є і інші діти! І нам важливо, щоб всі діти повернулися додому. Якщо у вашому випадку нічого не дає, коли ви пишете скаргу, але можливо, це принесе наступного разу для іншої сім'ї користь, щоб це збиралося. І тому я апелюю: не думайте тільки про себе і своїх дітей, думайте і про інших дітей! (Оплески) Це те, що я хотів вам сказати. Я не хочу вас налякати цими даними, але дуже важливо їх опублікувати. Є й надзвичайні свинства, про які я зараз вам і не хочу говорити. Якщо хочете знати, в інтернеті повно окремих прикладів. Це не наша частина, ми хочемо диференціювати. І це ми не можемо, якщо тільки б'ємо туди. Є порядні люди і в ювенальних системах. Так, як це не дивно, є! Важко їх знайти, але ... І ті, які там пишуть папери, вони теж не мають права голосу. Якщо вас не слухають, щось не дають, це не якийсь співробітник, який пише папери, а якийсь керівник. І якщо він не хоче, щоб ви заглянули в справи, у нього є причина, чому він цього не хоче. І ми завжди знаходили причину, чому вони це приховують. Варто боротися, варто! Це хочу вам сказати і передати вам в дорогу. (Оплески) Іво: Дякую! Велике спасибі за ці висновки. Ми дуже легко слідували . Це жахливо! Одне питання я хочу задати вам, і воно стосується останнього пункту, саме з позовом до суду. Я знаю з інших випадків, що тут є різниця. Мені одного разу порадили в одній справі написати позов або подати заяву до суду, і це коштувало б мені 150 тисяч франків за чисту формальність, як писати цю заяву, якби мене не навчив мій адвокат, а потім все було майже безкоштовно. Ви знаєте таке? Морітц: Так, знаєте, по можливості треба писати заяву разом з адвокатом. І, коли вже пишеш заяву, потрібні факти. Якщо скарга: «мені не подобався ніс цієї людини»,то цього і вистачить. А якщо ти пишеш заяву до суду, потрібний доказ. Тоді той, хто там задіяний, нехай пише заяву конкретно. У Німеччині два види заяви: звичайна і так само ще одна, не можу пригадати спеціальне ім'я. Ага, є заява, де відразу вимагається покарання винного і, якщо там зробити щось не так, то це буде бумеранг. Тоді я зробив неправильну заяву, хотів, щоб покарали цю особу, і це вже є карною дією. Тому я рекомендую цього не робити. Занадто великий ризик. Якщо я посилаю це в судові органи, прокуратуру, це може стати бумерангом. Якщо є докази і так далі, писати заяву це добре, а якщо немає доказів, тоді взагалі немає сенсу. Краще взяти ще адвоката, він може це зробити, тоді я не буду битися з цією проблемою. Тобто потрібно бути обережним, не просто бити кудись, тому що деякі б'ють, б'ють, я теж б'ю, але все має бути відповідним. Я дякую, що ви мене запросили. Іво: Дякую, що ви прийшли! Морітц: Я радий перед такими багатьма людьми це говорити, адже мене теж ніхто не слухає. Дякую! (Оплески) Іво: Такі вуха у всіх! Так, спасибі, що ви ставите це в мережу не для того, щоб робити бізнес, а для того, щоб зрушити це з мертвої точки. Я хочу сказати, що сьогодні достатньо ще буде доповідей, чому багато людей не мають грошей, щоб платити за адвоката, бо одна година коштує 150 євро і більше. Тому не робіть тут помилок і передчасних кроків. Завжди є радник, який готовий допомогти, має досвід подивитися, щоб не забігти кудись в петлю, де буде все потім дорого, щоб це не стало остаточною гибеллю. Думаєш, що хочеш чинити опір, і потрапляєш ще під ніж. Так, ці поради були дуже важливі, і ми бачимо знову те ж саме, знову про раннє оповіщення. Насправді це мережа шпигунства. Це, як пан Шлюєр сказав, боротьба, війна слів, і там точно так виграють війну, як уже сказано, словами. І нам потрібно тут дечому навчитися. У всьому нам потрібна нова мова, нам потрібно це перекладати на правильну німецьку мову. Ви нам тут допомогли, і ми підемо далі, не будемо розтягувати і дякуємо за цю вказівку.

від rm.

Джерела/Посилання http://www.anti-zensur.info/azk13/
www.kindersindmenschen.com