Доктор Зак Буш: Жорстока трагедія изоляції через заходи проти коронавірусу

16.08.2021 | www.kla.tv/19583

Доктор Зак Буш, американський фахівець в області терапевтичної медицини, зокрема, ендокринології (наука про залози і гормональні функції), а також фахівець з надання допомоги пацієнтам у термінальному стані. В інтерв'ю журналісту-розслідувачу Делу Бігтрі доктор Буш наочно показує дійсно жахливу трагедію ізоляції, обумовлену коронавірусом, в яку потрапило багато людей похилого віку і помираючі люди. Він не тільки ставить під сумнів заходи в зв'язку з коронавірусом і компетентність відповідальних осіб, а й зворушливо показує, що може дати надію у такій ситуації і зробити життя ціннішим! Дел Бігтрі: Щойно ми обговорили наслідки вірусу. А як же завдані збитки? Ви теж працюєте з людьми похилого віку. Ми замикаємо людей похилого віку, їх більше не відвідують їхні сім'ї. Люди помирають так самотньо у лікарнях, а родичі більше не можуть піти на похорони, щоб попрощатися з померлим. Ми стали зовсім безжальними по відношенню до цих людей похилого віку, які досягли кінця свого життя ‒ чи то через Covid або через інфаркт, який стає внаслідок того, що їх більше не госпіталізують. Чи є надія на майбутнє? Чи є у цьому якась надія? Що ми почерпнемо з цього для майбутнього, тому що, з одного боку, ви згадуєте, що бур'яни важливі, як і віруси, але наші людські відносини не менш важливі. У вас є що сказати про наслідки хвороби чи інфекції, котрі я назвав би «блокування»? Або, як ви висловилися, наше неправильне поводження з вірусом ‒ це справжня хвороба і навіть хвороба розуму. Чим ви хочете поділитися з людьми, коли ви дивитеся їм у вічі, людьми, які знаходяться на цьому перехідному етапі життя? Чи повинні ми боятися смерті, чи дійсно ми помираємо? Все це не по-людськи? Чи є у нас надія на продовження, чи ми дивимося у темряву світу, який вислизнув з-під нашого контролю? Зак Буш, фахівець у галузі медицини: Якщо в даний час відбувається злочин проти людства, то він відбувається не у військовій лабораторії, а там, де пацієнти залишаються помирати в самотності, як я сам бачив. В який момент історії ми прийняли таке рішення – дозволити людям у масовому порядку помирати самотньо? Тому вони з більшою ймовірністю відкриють кулеметний вогонь або запустять ракету, щоб повернути поранених товаришів, і їм не доведеться помирати самотньо від рук противника. Який рівень страху ми вселили людству, якщо дозволяємо нашим старим померти самотньо, а також молодим людям, які теж помирають за цих обставин? Це гірше ракетної атаки. Ми створили такий рівень страху навколо вірусу, що смертність від нього, здається, вища, ніж від грипу. Яка мета цієї тиранії страху? Адже ми тим самим розірвали на частини саме те середовище, з якого складається справжнє людство! У кожного з нас є внутрішнє прагнення до поєднання, бути ближче один до одного і мати спілкування один з одним. У нашій Конституції записано, що не повинні заборонятися громадські збори, тобто можливість збиратися разом, щоб ми могли вільно жити і здійснювати нашу віру і духовний досвід. І якщо можна говорити про священне місце в духовному середовищі, то це місце ‒ народження дитини або місце народження літньої людини, яка ось-ось перейде на інший бік. Можна сказати, що у нас, людей, є два народження. І перше повинно бути екстраординарним, якби ми могли його згадати. Наскільки ж унікальним воно було: Коли ви перебуваєте в утробі матері, ви можете сприймати всі звуки приглушеними. Ви можете чути голос членів вашої родини і гавкіт собаки; ви можете чути, як зачиняються двері, приглушено, але ви можете чути це. Ви можете бачити, як ранкове світло проникає через стінки живота вашої матері; ви можете сприймати тіні, що проходять. Ви бачите цей дивовижний світ, і він пофарбований у червоний та помаранчевий кольори, як внутрішній схід сонця, який виникає навколо вас, а потім є мирна темрява ночі і тиша. Ти відчуваєш, як б'ється серце твоєї матері поруч з тобою. У вас є це особливе святилище, це захищене місце, де ви знаходитеся. Потім, наприкінці дев 'ятого місяця вашого людського існування, яке досі знало тільки це перше середовище проживання, ви раптово переживаєте катастрофічну подію, при якій на вас здійснюється величезний тиск, і ви рухаєтеся вниз, покриваючись мікробами. Ваша імунна система ніколи не відчувала цього раніше, ваша свідомість ніколи не сприймала цілком ваше життєве тіло, яке оточує вас, як оболонка. І тепер ви опиняєтеся в цьому темному стисненому тунелі. Пульс збільшується до 180 ударів за хвилину, а іноді навіть до 250, тому що ви піддаєтеся цьому інтенсивному фізіологічному тиску. Ви думаєте, що помираєте, тому що можливості клітинних шарів тепер повністю перевищені; приходить думка про смерть, бо світла більше немає, і ви відчуваєте тільки цей величезний тиск. І раптом ви опиняєтеся в світлі; весь тиск позаду, і ви не можете повірити в красу, яку бачите навколо себе. Обличчя матері приголомшує, райдужна оболонка її очей виблискує тисячею кольорів, коли вона дивиться на вас, і ви на неї на секунду. Потім з'являється цей вінок світла і кольору, схожий на ореол, що складається з вибуху волокнистих структур, що виходять з голови матері, – те, що ми називаємо волоссям, – він виглядає, як різнобарвна веселка. Ви просто дивитеся на волосся своєї матері на мить, і раптом перед вами розгортається неймовірний пейзаж зелених і блакитних тонів – це ваш перший захід. Вам важко уявити, який прекрасний цей світ. Потім ми переживаємо забуття цієї магії життя. Ми забуваємо, що кожен день подорожуємо в незвичайному світі дивовижної краси. Якоюсь мірою нас зводять до існування "сухого будкомплекту", без будь-якого мікробного різномаїття, наприклад, як у пластиковому автомобілі, що викидає в навколишнє середовище ціанід і мікротоксини. Ми знаходимося в офісній будівлі з колонами, покритими килимовим покриттям, в якому канцерогенні речовини виділяються протягом усього дня. Також ми йдемо до продуктового магазину і забираємо звідти продукти, які оброблені канцерогенними речовинами перед збиранням урожаю. А потім ми йдемо додому і сидимо перед моніторами синього світла, які скидають або порушують наші біологічні ритми тіла. Ми впадаємо в депресію і відокремлюємося один від одного, а потім, нарешті, наближаємося до цієї незвичайної події: Раптово у відділенні інтенсивної терапії настає темрява, зір слабшає, і ви знову починаєте бачити речі, як ніби крізь скло, темно і розмито. Ви впізнаєте тіні і виникає неймовірний тиск, коли ваше тіло руйнується. Ви більше не можете нормально дихати, ваше серцебиття сповільнюється, все вислизає від вас, і ви входите в цей темний тунель. Ви можете чути голоси, ця нездоланна біологічна суть розчиняється в забутті, і, нарешті, ви виходите на іншому боці . І він і гарніший і яскравіший, ніж ви могли собі уявити. Але раптом вас реанімує лікар і повертає до вашого тіла. І ви говорите цьому лікарю: "На іншому боці набагато приємніше, я готовий іти, я готовий народитися заново. Я щойно дізнався, що мене повністю приймають з іншого боку, і що я – чудовий витвір світла і енергії, і я радий бути там". Небезпека, з якою ми стикаємося в цей час – це не вірус. Реальна небезпека полягає в тому, що ми фактично стерилізували себе з точки зору смерті. Ми створили щось на зразок стерильності навколо моменту смерті, але саме це відродження, зрештою, і є причиною того, що ми тут взагалі знаходимось. Ми тут для того, щоб пережити досвід трансформації, дізнатися, що ми не тільки біологічні, але й духовні істоти. Ми істоти зі світла. Ми духовні істоти, які на мить застрягли в біологічній оболонці. А ми, на жаль, навчилися боятися всього цього надприродного. Ось чому ми часто сумуємо за красою життя. Ми сумуємо за красою облич наших близьких, наприклад, дітей. Ми сумуємо за визнанням нашої краси один одним і дозволяємо собі вмирати самотньо через страх перед якимось генетичним матеріалом, який нібито ширяє в повітрі, хоча який існує вже з початку часів. У певному розумінні тут відбувається помилкова історія. Це не теорія змови, навіть не лабораторія якого-небудь уряду, це скоріше людське почуття страху. І ми боїмося власної смерті, яка насправді є нашим відродженням. Тому ми повинні переорієнтуватися на життя. Ми повинні не тільки привести в гармонію з життям нашу медичну систему, а й індустрію виробництва і споживання, а також енергетику та транспорт; ми повинні привести все до гармонії з біологією. Біологія продемонструвала нам, як виробляти чисту енергію, як виробляти енергію на бажаному рівні, тому ми можемо це зробити. Ми могли б примирити все, і перш за все ми повинні святкувати життя і припинити боятися смерті. Тоді ми будемо ставитися один до одного інакше. Нам не потрібна революція, нам потрібна еволюція. Ми повинні йти за розвитком у напрямку безстрашності і знайти справжню любов. І любов не є предметом, який ви можете осягнути, – це досвід, і я вірю, що він дається нам через мудрість. Один з моїх кращих друзів, Патрік Темпалген, вказав на це в минулому році в екстраординарній книзі. Любов не є основою всього. А перш за все – краса. І наша реакція у визнанні цієї краси веде нас до любові. Якщо ви відчуваєте себе нелюбим і відчуваєте, що не знаєте, як любити себе або помираючу людину, припиніть намагатися створити людську емоцію любові як таку. Просто почніть знову сприймати красу творіння всюди, і тоді ви теж відчуєте любов. Ми повинні усвідомити красу віромів і красу мікробіома, красу людського дихання і всю красу планети, яка навіть теж може дихати, якщо їй надати таку можливість. І нам потрібно ще раз усвідомити красу людського дотику, наприклад, обійми. Коли ми повернемося до нормального життя, сподіваюсь, воно не буде таким, як минуле. В майбутньому ми повинні знайти нову нормальність. Якщо кажуть, що ви можете повернутися до свого звичайного життя, то не поспішайте робити це. Замість того поводьтеся по-іншому, у всьому пізнавайте красу, усвідомте цю красу і перш за все красу ваших ближніх. Давайте любити один одного, відкриваючи красу один одного. Це дозволить нам пережити зовсім інше майбутнє. Дел Бігтрі, Щиро дякую, Зак!

від hm

Джерела/Посилання Zach Bush MD: Highwire with Del Bigtree Interview 2020 https://www.youtube.com/watch?v=xXI0UEmCsEw