Інтерв'ю «Культурстудіо» (Міхаель Граве) з засновником KLA.TV Іво Засеком «Закономірності зцілення»

04.12.2020 | www.kla.tv/17691

Приклад для всіх провідних засобів масової інформації: саме так виглядає щира та серйозна робота ЗМІ. Дякуємо, «Kulturstudio»! Міхаель: «Ще раз ласкаво запрошуємо до нашої студії культури «Lоnge». На обговоренні «Дух зцілення» 2018 року в співпраці з телеканалом «Spirit of Health»(«Дух здоров’я») та «Kulturstudio», ми сьогодні вітаємо особливого гостя, якого насправді я з нетерпінням чекав. Ласкаво просимо, Іво Засек!» Іво: Привіт. Міхаель: Іво, ти дуже багатьом відомий завдяки АЦК – анти-цензурній коаліції. Насамперед, хочу висловити величезну повагу, звичайно, за те, що ви організовуєте такі масштабні заходи, які охоплюють декілька тисяч людей. На жаль, я ще не був там, але чув, що все збирається та розбирається дуже швидко, є безкоштовне обслуговування. Це неймовірно, що ви там робите. І, звичайно, про KLA.TV варто теж сказати – чудова робота та доповіді. Ви проти Мейнстріму, як і ми це робимо в «Kulturstudio», тільки в іншій формі. І тепер питання: що ж робить Іво Засек тут, на альтернативному конгресі здоров'я? Іво, як до цього дійшло? Іво: Та дуже просто: було запрошення та виключення. Раптом надійшло запрошення, а я вже протягом багатьох років не приймав ніяких запрошень. У мене склалося враження, що мені потрібно прийти. Через те, що тут піднімаються теми, які я теж помічаю. Я просто переглянув назви та подумав, що вони якось пов'язані з матрицею. Там ти переживеш цікаві зустрічі та спільні можливості. І було враження: варто зробити виключення. Тому я тут. Міхаель: Ти говорив про закономірності зцілення. Як це можна зрозуміти? Іво: Прикладом цього є саме Ісус, який побачивши на землі людину, яка хворіє вже протягом 38 років, запитав: «Ти хочеш бути здоровим?» Кожен із нас відповів би: «Звичайно! Тридцять вісім років бути калікою!» Але запитання справедливе. Чому? Це закономірність, якщо ви не хочете. Кожна людина, яка не хоче бути зціленою – не зцілиться. Господь зможе зустрітися із ним там, але він залишиться хворим. Є тисячі причин, чому люди не хочуть бути зціленими. Так їм зручніше: все крутиться навколо них. Є тисячі причин цього не хотіти. Я вже тридцять п'ять років працюю з нужденними. І це одна із найбільших проблем, що люди не хочуть одужувати. Якщо у тебе хороша пенсія, тоді це вже як закономірність. Франк: Це так само, як з істиною. Завжди легко сказати, що ти бажаєш правди. Але чи хочеш ти її насправді? Чи готовий ти її прийняти? Тому що, можливо, правда зовсім не така, якою ти її сподіваєшся почути. Але це щось зовсім інше, ніж ти думаєш. І це теж може бути схоже на зцілення. Так, я хочу, щоб біль пройшов, але зцілення також вимагає чогось іншого. І багато хто може цього не хотіти, тому що їм у, так би мовити, їхньому гамаку – комфортно. Іво: Точно. Я згадую моїх хлопців, коли вони були маленькими. Син приходить до мами та запитує: «Я тобі можу допомогти»? А мама відповідає: «Так. Ти можеш помити посуд або витерти його ». Він каже: «Ні, я думав, по-справжньому допомогти ». Ось у цьому сенсі, у нас є свої уявлення. І тут закономірності. Міхаель: Так, дуже захоплює. І це ж соціальний аспект, що багато через хворобу фокусують на собі увагу лікаря, оточення. Їм кажуть: «Так, ми співчуваємо вам». І ми вже відчуваємо, що всі соціальні структури дуже занепали, так би мовити. Іво: Справді. Міхаель: Але ви також потрапляєте в поле зору через ваші структури АЦК, і туди входить ще й ОЦГ. Ти можеш нам і про це щось розповісти: що таке ОЦГ, ви там теж торкаєтеся питання здоров'я? Іво: Так, звичайно. У нас щороку є мінімум один день, коли йдеться тільки про здоров'я, зцілення, де ми шукаємо шляхи, як просунутися далі. Для того, щоб відповісти на ваше запитання ... Вся проблема суспільства полягає в тому, що усі економічно контрольовані та орієнтовані. І тут закономірності не працюють доти, доки ми наживаємось на цьому, доки не захочемо, щоб інші одужали. Але в ОЦГ є мета ‒ принципово все безкоштовно, що б ми не робили: будь-які служіння, книги, фільми, ‒ візьми що завгодно. Тому що ми відчуваємо, лише коли ми насправді зосереджені на людині, тільки тоді ми по-справжньому шукаємо користі для ближнього. І ми платимо за це велику ціну. Щойно це відбувається, люди теж змінюються. І OCG тут, щоб самим змінитися, бути разом із іншими в цій свідомості: ви — це я, а я — це ви. ОЦГ — це Органічне Покоління Христа. Тут не можна дивитись лише через християнство, бо Христос – передвічна матриця. Туди входять усі релігії. Там також й економіка, наука. Там й політика. Скрізь є люди, які цю вічну матрицю відчувають і об'єднуються в одне тіло. І це те, що робить ОЦГ. Міхаель: З точки зору здоров'я, це трохи схоже на Діяння Апостолів? Так, що ви, наприклад, знову йдете та зцілюєте людей? Іво: Ні. Це торішній сніг. Це було тільки для того, щоб ви звернули увагу, що тут щось діє. Навпаки, я кажу, що найздоровіше сьогодні у людині ‒ це її хвороба. Вона кличе до здорового глузду. Не можна просто помахати над людьми рукою, як вони того хотіли б, для того щоб піднятись. Ні, потрібно запитати ‒ чому? Хвороба має причину. І знайти причину ‒ це наша робота. Більше того, спільна робота. Міхаель: Особисто я також вважаю, що більшість хвороб мають психічну причину. Є, скажімо, у християнському середовищі дуже багато церков або церковних організацій ‒ сект, що демонструють такі цілющі заходи. Що ти про це думаєш? Іво: Я скажу, що дуже мало зважаю на це. Добре, якщо людина одужує. Але проблема у тому, що це не зовсім зцілення, адже найглибший корінь хвороби, знаходиться в его-індивідуалізмі. Людина більше не спрямована на загальне і хвороба – це результат. Це трохи в чорно-білих тонах. Але щоб сказати точніше ... Якщо я не спрямований на те, щоб бути в розпорядженні загального (візьмемо мої нирки, легені, серце ‒ вони мають сенс тільки в контексті мого тіла), то я, его-індивідуаліст, який відокремлюється від загального. Що буде з пальцем, якщо він буде відірваний? Він захворіє. Отже, якщо євангелісти проповідують, що Ісус тебе зцілить, а палець лежить на столі, він не зцілиться. Його потрібно повернути туди, де його місце. Тоді відновиться кровопостачання життя Божого, і тоді справа зроблена. Франк: Це ж ідея зцілення. Зцілення – це повне зцілення. Якщо поламається іграшка, дитина приходить з проханням: «Тату, відремонтуй іграшку, збери все докупи». І так, загалом, це зцілення. Якщо є нахил тільки в одну сторону, то ви просто не цілісні, а тому й не одужали. Іво: Так, і тоді ми переживаємо зцілення, коли ми готуємо АЦК. У нас декілька сотень техніків, усі – члени ОЦГ. Ще декілька людей ззовні допомагають. Але створити це органічно, як мурашник, не організаційно, а як рій – цьому ми теж навчаємо. Якщо люди один раз таке переживуть – вхід у цю динаміку, де все просто тече, – вони йдуть додому більше зцілені, аніж після року реабілітації. Міхаель: Адже це – технічні витрати. Я чув, що за 30 хвилин повністю розбирають залу. Іво: І монтують за 1 годину. Міхаель: Я сам, взагалі, рухаюся у напрямку технічної організації заходів. Для мене це приголомшливе досягнення. Іво: У нас 40 тонн матеріалу, 2 тисячі коробок, і ми цьому навчилися. ОЦГ – це Органічне Покоління. Ми роками тренувалися, закладали підвалини. Для цього небагато потрібно. Коли ви це робите, тоді інтелігенція рою починає працювати. Потрібно декілька принципів, тоді працює рій. Це дуже весело. Тоді ви можете робити такі речі, на які потрібен цілий тиждень, а тут за півгодини все завантажено в машини, прибрано й зала порожня. Міхаель: Приголомшливо. ОЦГ. Ми тільки говорили про те, що здоров'я та хвороба приховані в психіці, і ви займаєтесь цим питанням. Наскільки серйозно ви з цим працюєте, щоб підвести людину до болючої точки, де вона пізнає, звідки її проблеми, звідки її хвороба? Наскільки велика конфронтація з людьми, з їхніми власними уявленнями? Як ви взагалі підходите до людей? Іво: Ні, ми не доводимо їх до болючої точки. Вони самі приходять. Вони бачать, що в нас це функціонує, тут щось вібрує. І вони теж хотіли б мати це. Тоді вони відчувають цей біль, приходять та бажають позбутися його. Ми нікого не мучимо. Ми допомагаємо їм знайти в собі перешкоду, яка відрізає їх від потоку життя. Ми нічого не заштовхуємо людям, а навпаки, виймаємо із них те, допомагаємо знайти перешкоду, говоримо: «У тебе є здібності, ти теж можеш функціонувати як рій. І можеш у буднях розпізнавати, де є Бог, а де Його немає, як це робимо ми. Як серфінгіст, який досягає висоти та вражений цим. Але, звичайно, ти повинен спочатку навчитися стояти на дошці для серфінгу, образно кажучи. Декілька раз ти із неї ще впадеш. Але є декілька закономірностей, яким ми навчаємо. Ми беремо людей у вимір, де вони за 2-3 дня більш-менш опановують це. Міхаель: Чи можеш ти прокоментувати ці закономірності трохи більше. Що це за закономірності? Можеш пояснити одну або дві? Іво: Добре, я відразу перейду до головного. Голос Божий, якщо дати йому визначення трохи по-людськи, проявляється у наших словах, думках, діях. Він робить те, що має відбутись. Він живе нас, матриця нас живе. Ми не говоримо про людське. Все, що має відбутися, воно виявляється у почутті миру, яке є абсолютно надприродним. Це не просто людський мир. Ні, це – сила, потік життя, те, що піднімає вгору. Вона наповнює мене і я знаю, що це – воно. Коли люди приходять до нас, ми починаємо говорити, в чому їхня проблема. І все йде вниз, у підвал. Ми бачимо, що це невиліковно. Тоді ми дискутуємо про ці болі, дізнаємося, звідки це все. Тоді, коли вони говорять, ми відчуваємо в атмосфері кожного, хто говорить. І атмосфера тече вниз або вгору, як вода. Вони приходять у нашу атмосферу, вона вгорі. Коли хтось говорить нісенітницю або те, що не відповідає реальності, тоді атмосфера йде вниз. І ми запитуємо: «Хто помічає, що змінилося в атмосфері, коли він сказав це?» Люди піднімають руки, всі це відчувають. Потім хтось один говорить, і ми запитуємо: «Чи помітили ви, що пішло вгору? Хто помітив?» Знову піднімаються руки. І ми починаємо їх налаштовувати на те, щоб вони помічали: коли вони говорять, чи йде вгору або вниз. Твориться ця Божественна сила? Чи відчуваємо ми її спільно вгорі або внизу? Це спільне сприйняття. Це не те, що у мене так, а у тебе по-іншому. Це спільне переживання. Коли ми тренуємося в цьому, ми вчимо людей, щоб вони самі пізнавали: коли я думаю так, то йде вниз – це смерть. Так вони вчаться розглядати свої думки, так би мовити, зі сторони. Міхаель: Тобто, це у певному сенсі гігієна думок? Іво: Так, просто не продовжувати далі. Якщо людина у бруді, вона думає, що хоче – йде вниз. Але вона йде далі. Вона не зважає на те, що може плисти на серфінгу з Духом. Але, якщо вона відразу відчуває, що сила йде вниз, зупиняється та аналізує: що вона подумала, що сказала, то тоді зауважує, можливо, супутнику життя щось сказала суворо, звинуватила або зробила докір, або ще що-небудь? І в цю мить йде вниз. Так ви просто навчаєтеся з цим стикатися цілком реально. Не як пастор тикати загрозливо пальцем, але просто: від цього пішло вниз – не більше і не менше. Ми вчимося акуратніше думати, говорити, діяти, тому що це є всюди: при будь-якій думці, справі, дії, плані. Ми вчимо людей сприймати, йти з цією силою. Потім вони примикають до нашого середовища, але, як правило, через 3 дні вони вдома можуть вправлятися у цьому. Міхаель: Це примикає, власне, до ідей Імото, наприклад, щодо води. Є ці експерименти з рисом, якщо ви передаєте йому ненависть чи любов. Або певна музика, яка впливає на речовини. Тоді ми бачимо різні прояви в них. У воді відбувається певна кристалізація залежно від того, що грає, наприклад, важкий рок або Бетховен, Бах, Моцарт. Тоді й справді виникають великі кристали. І це схоже на те, про що ти говорив. Іво: Так, цілком вірно. Міхаель: Як ми один з одним спілкуємося? Дуже, дуже важливо, щоб ми поважали один одного. Як у Біблії написано: не говорити погано про ближнього. Це захоплює. У тебе є інші приклади, щоб практично показати, що відбувається з людьми, які приходили до вас? Іво: Зараз я розповідатиму про передній фронт. Ми кожен день в роботі. Люди надто багато працюють, і це моя проблема. Я кажу їм про це, що від цього може статись колапс. Вони повинні сказати, якщо працюють занадто багато, щоб нам спільно подивитися, чи є мир на цьому? Якось мене довго не було. І коли я повернувся, прийшов в будинок, мене накрила атмосфера. Команда, яка на передньому фронті, стікала кров'ю. Не було більше енергії, сили один для одного. Настав цей колапс. Тоді була ця кінцева станція. Практично це виражається так, що я, відповідальний, не можу спати та не розумію, що відбувається. І я навіть і вночі, якщо треба, вмикаю телефон і запитую: «Що відбувається?» Вони починають розповідати ... Ми збираємося, сідаємо в коло та починаємо це разом опрацьовувати. Міхаель: Сьогодні ви величезна організація, яка знімає фільми, організує АЦК. Щороку робити таку роботу – це вимагає цілий рік підготовок. Робота в KLA.TV: у вас так багато студій всюди. І чи буде ще щось, чи будете ви розширятися? Іво: Так, у нас ще є видавництво. Я написав понад двадцять книг. Ми друкуємо їх самостійно, власноруч та професійно. Міхаель: Що ж буде ще від Іво Засека та його команди? Чи є ще ідеї, які ви хочете втілити? Іво: Я дивлюся, що зараз на часі. Тому я тут ... Я бачу, що це відбувається всюди у світі. Мені доводиться мати справу з мусульманами, з дуже серйозними мусульманами. Вони називають мене «мужем Божим». Це люди з уряду, які називають мене «мужем Божим»... Я ніколи не говорив про себе щось подібне. Але Бог і там робить те саме. Я бачу те саме в індуїстів, у політиків, у вчених. І я відчуваю, що це нова хвиля – звести все воєдино... Ні! Не так! А дати цьому статися, бути відкритими, щоб кожен табір викинув своє богослів'я за борт! Для нас це цілком практично. Наприклад, ім'я «Ісус». Він отримує нове ім'я. В Біблії ім'я – це «онома». Там не сказано: «Хай святиться ім'я Твоє». Там сказано: «Хай святиться Твоє онома» або, «Хай святиться Твоя істинна сутність». Зараз на часі – пізнати справжнє буття Бога. І це знову цей мир, ця сила, ця енергія, яка з'єднує, яка без мови дає нам мову, за допомогою якої ми розуміємо один одного, хоч ми ніколи й не бачилися. Ми ніколи не мали справи один із одним, і ми теж ось сидимо разом, ми знаходимо один одного тут. Раніше мені потрібно було 15 років, щоб говорити про це і, щоб інший зрозумів, про що я говорю. Ти розумієш мене. Я розумію, про що ви говорите. Це всюди у світі зараз так. Йти та говорити людям: «Дотримуйтесь цього. Долайте ваші власні табори». Для мене це – новий світ. Міхаель: Чи можна критично зауважити, що, наприклад, ми говоримо про новий світовий порядок, планом якого є об'єднання всіх релігій в одну? Іво: Так, але тільки не у тому розумінні, як говоримо про це ми. Це не твориться насильством, якому всі підкоряються. Підкорення – погане слово, воно забарвлене... Ні, ми просто течемо з цією дією, всі люди течуть із цим. А нова релігія, єдиний світовий уряд – це сатанинська система. Там тобі кажуть, що тобі робити. Тоді ти під батогом. Це не означає текти з люблячим Пануванням, де ти присмоктуєшся, як до грудей матері. Це те Панування, про яке ми говоримо. Його ми жадаємо як повітря! А інше – це диктатура, якщо ти не такий, як я. Міхаель: А як ти це бачиш? Зараз багато говорять, що ми живемо в останній час, в Біблійний останній час. Як ти це оцінюєш? Чи думаєш ти, що цей Біблійний час – для тебе, як християнина – час, в який ми живемо? Чи він ще дуже далеко, чи його взагалі немає ... Чи можна щось змінити в цей час? Іво: Так, питання в тому, як визначити останній час... Християни кажуть, що в останній час світ згорить у вогні і буде знищений. Міхаель: Є різні визначення. Іво: Так. Міхаель: Для нас у кінці світу, як ми знаємо, буде нова земля? Але це буде не без проблем. Це не буде як день народження. Іво: Ні, ні. Це зараз у роботі. Так, звичайно, останній час настав. Те, що було, вже не працює. Політика впаде, вся наука впаде, все зламається. Нічого не залишиться, як було. Чому? Тому що воно розкриється, як нічого не варте. Воно все хворе. Цей егоїзм, увесь матеріалізм рухне, тому що він не функціонує. У такому розумінні це останній час. Та не для того, щоб знищити, а перевести в нову епоху. І вона буде органічно зростати. Як насіння, як маленьке дерево крізь землю – вона повинна пробитися. Звичайно, не можна передбачити, яким буде кінець тих, котрі весь час показують ці знаки диявола, тримають у руках всю економіку і т.д. Та нам цього і не треба. Нам потрібно ставати деревом. Воно теж не питає, що навколо нього відбувається. Ми повинні робити те, що зараз на часі. І через це буде світло. Через нашу роботу специфічно прокидаються народи. Можливо, і не всі, але коло за колом. І якщо ми стаємо синергічними з ними, знаходимо один одного, любимо один одного, то помічаємо, що ми – один Організм: цей – печінка, інший – легені, серце і т.д. І як тільки ми розуміємо, що потрiбнi один одному, відразу починаємо любити та цінувати один одного. І це перемагає все інше. Все інше просто зламається. Усі розпалювачі війни так легко не заховають свої бомби та не скажуть: «Ми хочемо миру, ми погодилися з цим». Ні, буде вогонь. Але тоді вже має бути готовий новий світ. Він саме в основах. Як насіння, він повинен бути вже закладений. Це наша робота, це наше завдання: генетично знайти цю велику ДНК між нами. Ці зв'язки мають бути. Ми повинні цінувати один одного та мати бачення, куди це все йде. І тоді воно настане. Міхаель: Як я вже сказав, це для мене. Мій страх, що я... Я все ще вагаюся, на жаль. Хоча я бачу, що тут щось у роботі. Видно, що люди стають чимраз критичніше налаштованими, починають розвивати щось подібне до гніву. З цього може вийти позитивна енергія та ефект. Проте, з іншого боку, так багато людей, які далекі від самих себе, живуть у чужих концепціях і тільки ходять вулицями з мобільниками. І я думаю: «Як ми здобудемо і цих людей?» Іво: Це так і є, як ти і говориш. Сьогодні мені вранці про це говорили: «Люди більше не хочуть чути. Я був і там, і там... зі ста людей тільки одна-дві людини почули». І чому ти кажеш, що ніхто не чує? Візьми цих двох та йди з ними далі. Тобі не потрібно інвестувати весь час в надії досягти цих 100 або 98, які не хочуть чути. Не намагайся їх обернути та переконати в своїх ідеях. Візьми цих двох. Або, краще сказати, вони на тобі відразу ж повиснуть, якщо будуть відчувати тебе. Вони зацікавляться, вони прийдуть. З ними йди далі. Вони приведуть ще двох, ті ще двох... Якщо кожен із наc натрапить хоча б на трьох, їх легко знайти. Ти можеш сам підрахувати. Візьми калькулятор і три помнож на три, помнож на три і знову помнож на три. Якщо чотирнадцять разів зробиш цю дію, вже будуть мільйони. І це охопить весь світ. Ми повинні з'єднуватися з тими, хто зараз готовий, як поле готове до жнив. Не говорити, що нічого не працює. Ні, скрізь щось працює. Якщо кожен декілька соломинок принесе – це принцип, стиль життя, – ми станемо тисячею. Так я роблю. Франк: Тут, на конгресі, чи вдалося тобі встановити декілька контактів з людьми? Знайти нове пізнання, методи? Іво: Так, до мене постійно зверталися люди. Двох жінок я запитав, чи не могли б вони брати участь в наступній АЦК. І тепер ми хочемо подивитися, чи зійдеться це. Це все сходиться з тим, що зараз в процесі виникнення. І, як здається, вони з нуля на сто будуть просунуті там. Потім буде наступне коло, і знову наступне коло… Франк: Коло за колом. Іво: Коло за колом. Продовжувати органічно зростати! Міхаель: Нещодавно в цьому кріслі сидів Хайко Шрам. Так, він цілком випадково потрапив сюди. Було дуже класно! І він сказав, що була така зустріч, де він говорить, що ми не повинні себе називати альтернативними ЗМІ. Ми не альтернативні ЗМІ. Ми повинні себе називати вільними ЗМІ. Мейнстріму немає альтернативи. Ти бачиш це також так? Іво: Саме так. Міхаель: Чудово! Отже, на цьому ми можемо закінчити? Чи у тебе ще є питання, Франк? Франк: Так, мені подобається заключне слово – вільні МЕДІА! Це наша остання передача. Два дні ми інтенсивно працювали. Тут було дуже багато гостей. Я думаю, що з цим баченням ми можемо закінчити. Міхаель: Сердечна подяка Вам, Іво Засек. Сердечний привіт всій команді AZK. Бажаю вам успіху. Я охоче все це дивлюся. Мені подобається все, що ти пропонуєш: наприклад, йти з одним та іншим гостем до больової точки. У нас тут ще не вистачає сміливості. Ти теж за це отримував наганяй. Однак, кожен, у кінцевому підсумку, повинен сам для себе взяти з цього висновки та оцінити їх. Ви думаєте так само, як ми. Сердечна подяка вам за вашу роботу та успіху. Іво: Дякую також за вашу роботу. Ми дуже цінуємо це. Міхаель: Дякую. Тут ми прощаємося з «Духовним конгресом 2018-року» і, можливо, побачимося в наступному році на «Духовному конгресі-2019 року». Ми ще цього не знаємо. Але спочатку ми хотіли б подякувати вам за перегляд і подякувати тобі, Франк, за те, що ти мужньо був на моєму боці ... Спасибі, що дивилися нас. До наступного разу…

від bb.

Джерела/Посилання https://www.youtube.com/watch?v=LHQWvM0Ftu8