Вiйна у В’єтнамi – провокацiя, брехня ЗМI та порушенi обiцянки ( iз доповiдi доктора Данiеля Ганзера)

18.11.2018 | www.kla.tv/13366

28-го травня 2018 року швейцарський історик і дослідник світу др. Даніель Ганзера був в Ганновері. Перед близько 1000 присутніми гостями він говорив про війну у В'єтнамі з 1964 по 1975 рік. І хоча з часів цієї війни минуло вже багато років, наявні тепер у розпорядженні громадськості розсекречені документи і фотографії сміливих журналістів документують масштаб і жах сучасних війн. На прикладі В'єтнаму можна побачити, як і сьогодні затіваються війни: за допомогою провокацій, інтриг, брехні ЗМІ, порушених обіцянок і невірного сприйняття себе. Далі Klagemauer.TV дає коротке узагальнення доповіді в дві з половиною години: Конфлікт почався з того, що в 1945 році у В'єтнамі під керівництвом Хо Ши Міна була проголошена незалежність. Франція, як колишня колоніальна держава, після цього спробувала в так званій Індо-китайській війні (1946-1954) відновити там свій контроль. Це дивує в тому сенсі, що Франція, як і інші країни, які витягли урок з Другої світової війни, з більш ніж 60 мільйонами жертв, 24-го жовтня 1945 року підписала заборону ООН на застосування сили. Там в 2-ій статті сказанно: ,,Всі члени повинні утримуватися в своїх міжнародних відносинах від будь-якої загрози або застосування сили, спрямованої проти територіальної цілісності, або політичної незалежності держави, або іншим чином несумісною з цілями Організації Об'єднаних Націй". Незважаючи на це, Франція, завдяки підтримки США, вже через рік вела таку війну. В кінці війни країна була розділена на Північний і Південний В'єтнам, з обіцянкою швидких вільних виборів і возз'єднання. Однак ця угода була порушена, і за допомогою американської секретної служби ЦРУ в Південному В'єтнамі був призначений контр-президент. Як католик ,він дуже жорстоко взявся за комуністичних прихильників президента Північного В'єтнаму Хо Ши Міна і буддистів. Ситуація стала всесвітньо відомою переважно через публічне самоспалення буддійського ченця в Сайгоні в 1963 році. 2 листопада 1963 року ЦРУ вбило свого ж контр-президента. У тому ж році 22 листопада був убитий і президент США Джон Ф. Кеннеді. Незадовго до цього він мав намір вивести всіх радників США з Південного В'єтнаму. Бачите взаємозв'язок? Тим часом військові провокації Південного В'єтнаму тривали за допомогою ВМС США. 2 серпня 1964 року в територіальних водах Північного В'єтнаму, в затоці Тонкін, сталася невелика сутичка між військовим кораблем USS Maddox і деякими легкоозброєними катерами Північного В'єтнаму. Але вже в ніч на 4 серпня новий президент Джонсон оголосив, що США неодноразово піддавалися нападам в цей день і тепер повинні дати відсіч для збереження миру. Роки по тому, в грудні 2005 року, Агентство національної безпеки (NSA) * визнало, що інцидент в затоці Тонкін був чистої брехнею, оскільки USS Maddox вже не перебував у тих водах. Тим самим вони викрили президента Джонсона як військового злочинця. Це не мало наслідків, тому що і сьогодні виставляються неправдиві звинувачення, щоб спровокувати, як наприклад, в Іраку, Лівії, Югославії, Сирії, Ємені та ін. Провокації, порушені обіцянки і медіа-брехня присутні скрізь. Живі військові злочинці, такі як Буш, Чейні або Колін Пауелл, не притягуються до судової відповідальності. Крім того, США ніколи офіційно не засуджувалися, хоча вони незліченну кількість разів порушували підписану ними в 1945 році заборону на застосування сили. Різанина в Мілаї в 1968 році, де американські піхотинці вбили 504 мирних жителів, показала абсолютно помилкове самосприйняття Сполучених Штатів. Відповідальний офіцер Келлі стверджував, що він боровся не проти людей, а проти ідеології. Небезпечна думка, адже незалежно від того, яку ідеологію представляє людина, не може бути дозволу на відстріл. Насправді, терористи чинять так. Келлі захищав себе тим, що він лише виконував накази згори. Проте, саме ця логіка була відкинута у 1945 році на Нюрнберзькому процесі, і був встановлений принцип індивідуальної провини. Це показує, що США – як тоді, так і зараз – вимірюють різними мірками. Повернемося у 1964 рік: засоби масової інформації поширюють брехню уряду США про війну, втягуючи у неї американців, які нічого не підозрюють. 3 мільйони в'єтнамців і 58 000 американських солдатів загинуло. Були зґвалтування, обезголовлювання, тортури – як у будь-якій війні. Та особливість полягала в тому, що тоді іноземні журналісти могли вільно пересуватися та робити оригінальні знімки на війни, яких сьогодні вже не побачити. Чи коли-небудь ми бачили кадри з Афганістану або Іраку про те, як США та країни НАТО здійснюють військові злочини? Тоді, у всякому разі США, воювали за допомогою напалму, липкої бензинової суміші, яка викликає важкі опіки. Так само, як дефоліант Agent Orange, який призводить до серйозних спотворень у наступних поколіннях. У післявоєнні роки від наслідків померло ще 400 000 в'єтнамців. Порівняємо з сьогоденням: у війнах НАТО від Іраку до Сирії застосовується така сама нелюдська зброя. Це збіднений уран [einblenden: Dokufilm Todesstaub, www.kla.tv/10611 українською немає], та про це немає знімків у мейнстрімі. І це ще не все. У 1964 році США також атакували сусідній Лаос і скинули 2 мільйони тонн бомб. Це завантаження літака кожні 8 хвилин протягом дев'яти років. У 1969 році Камбоджа також була атакована, спочатку з фальшивими звітами про польоти літаків, які стверджують, що вони воювали у В'єтнамі. Ці три незаконні війни були здійснені без мандата ООН і проти заборони ООН на насильство. Завдяки знімкам з війни та повідомленням із В'єтнаму, з 1967 року посилився рух хіпі за мир та рух за громадянські права Мартіна Лютера Кінга. Навіть знаменитості, наприклад, боксер Мухаммед Алі, висловлювали однозначно свою критику. Він сказав: «Біла людина посилає чорну людину воювати з жовтою людиною, щоб захистити землю, яку вони украли в червоної людини».[Original einblenden: "white people sending black people to fight yellow people to protect the country they stole from the red people."] Тоді, нарешті, США довелося вести переговори про мирний договір. У 1975 році, після дев'яти років, війна у В'єтнамі закінчилася. Висновок: США винесли урок із війни у В'єтнамі, та, на жаль, неправильний. Сьогодні ніхто не допускає незалежних журналістів у військові зони. Показують лише відібрані кадри. У 1975 році, щоб припинити протести у своїй власній країні, США скасували військовий обов'язок і відтоді воювали тільки з «добровольцями» та найманцями. Однак, аргументація – від Афганістану до Сирії – як і раніше, залишається тією, що й була: борються тільки проти злих, лютих або суспільно-небезпечних злочинців, або терористів. Згодом розкривається, що причини війни ─ вигадані, та це їх уже не цікавить. Крім того, війна сьогодні більше не називається війною, а місією. Куди це все веде? Напрошується висновок, що адміністрація США, як і раніше, страждає від надмірно неправильного сприйняття себе, тому що вони не визнають своїх військових злочинів. Вони діють всупереч підписаній ООН у 1945 році забороні застосування сили. Проте від інших держав, таких як Іран або Північна Корея, під загрозою насильства, вимагають дотримання міжнародних договорів. Це не може так продовжуватися. Події під час війни у В'єтнамі чітко показують курс: правдива інформація мужніх журналістів і активний рух за мир були та залишаються ключем до миру. Особливо щодо тривалих воєн за участю США.

від Stephan L (sl.)

Джерела/Посилання Vortrag am 28.5.2018 in Hannover, швидко побачити на YouTube https://www.unric.org/de/charta
https://de.statista.com/statistik/daten/studie/264176/umfrage/gefallene-us-soldaten-in-vietnam/
https://fpif.org/muhammad-ali-belongs-right-malcolm-x-martin-luther-king-howard-zinn/
http://worldsofhurt.com/chapter-one/